Позитивний аспект антикорупційних практик країн світу

Доктор юридичних наук, проф., Заслужений юрист України, завідувач кафедри університетської, професійної освіти та права
ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України

Лазаренко С.Ж.

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду,
професор кафедри Університетської, професійної освіти і права Університету менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України, член науково – консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, викладач Національної школи суддів України, доктор юридичних наук,

Бабенко К.А.

Акцентовано увагу на несприятливій тенденції подальшого стрімкого розвитку корупційної злочинності в країні. Обґрунтовано необхідність використання дійових антикорупційних практик країн світу, що матимуть багатовекторний вплив в масштабі міжнародного бізнесу.
Ключові слова: корупція, індекс сприйняття корупції, антикорупційні заходи.

Акцентировано внимание на неблагоприятной тенденции дальнейшего стремительного развития коррупционной преступности в стране. Обоснована необходимость использования действенных антикоррупционных практик стран мира, которые будут иметь многовекторное влияние в масштабе международного бизнеса.
Ключевые слова: коррупция, индекс восприятия коррупции, антикоррупционные мероприятия.

Attention is accented on an unfavorable further swift progress of corruption criminality trend in a country. The necessity of the use of effective anticorruption practices of the world countries that will have a multivectorial influence in the scale of international business is reasonable.
Keywords: corruption, index of perception of corruption, anticorruption measures.

Постановка проблеми. Корупція, відмивання грошей, фінансування тероризму, податкові, інші фінансові злочини можуть представляти загрозу стратегічним, політичним і економічним інтересам багатьох країн світу. Як правило, їх здійснення стає можливим в результаті недосконалих правових систем і правового регулювання, відсутності правозастосовної практики і неефективної міжвідомчої співпраці. Результати досліджень кримінологій свідчать про несприятливі тенденції в розвитку корупційної злочинності і її стійкого взаємозв’язку з організованою злочинністю, тероризмом і екстремізмом. Організовані злочинні формування, що діють в економічній сфері, зрощуючись з корумпованими чиновниками і співробітниками правоохоронних органів, легалізували значну частину тіньових капіталів, здійснюють рейдерські захоплення й інші кримінальні дії з метою збагачення [1, c.8]. Без участі корумпованих посадовців лобіювання кримінальних інтересів організованої злочинності і захист її учасників від кримінального переслідування і правосуддя були б істотно ускладнені або неможливі.

Необхідно усунути фундаментальні причини корупції, створюючи мотивацію для тих людей, які готові служити Україні, щоб репутаційні, фінансові, матеріальні та інші ризики зробили б корупцію невигідною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти запобігання та протидії корупції в різних сферах життєдіяльності суспільства і держави розглядали такі науковці, як: Ф. В. Абрамов, С. М. Баранов-Мохорт, М. Ю. Бездольний, Г. С. Буряк, М. Д. Данчук, Д. І. Йосифович, М. І. Мельник, Е. С. Молдован, Є. В. Невмержицький, І. С. Нуруллаєв, Т. П. Попченко, О. Я. Прохоренко, С. С. Серьогін, М. І. Флейчук, В. П. Чабан та ін.

Мета статті. Обґрунтування необхідності використання дійових антикорупційних практик країн світу, що матимуть багатовекторний вплив в масштабі міжнародного бізнесу.

Результати дослідження. Корупція підриває політичну систему країни. Вона може знищити політичних лідерів, уряд, навіть цілі суспільства. У своїх цілях політичні діячі і посадовці багатьох країн використовують результати приватизації, лібералізації реформ в області зовнішніх позик і в соціальній сфері. Ці випадки можна назвати в якості головних причин провалу реформ, спрямованих на досягнення економічного прогресу, створення вільного ринку.

Найбільш використовуваним у практиці міжнародних компаній є рейтинг корумпованості країн світу провідної антикорупційної міжнародної неурядової організації Transparency іinternational. Він ґрунтується на визначенні Індексу сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, або CPI). Згідно з дослідженням 2013 року Індексу сприйняття корупції, рейтинг України за рівнем корумпованості залишився практично незмінним – 25 балів зі 100 можливих. Таким чином країна посіла 144 місце серед 177 держав, охоплених дослідженням. Україна стабільно залишається у групі «підвищеного ризику» разом з Камеруном, Іраном, Нігерією, Центральною Африканською Республікою та Папуа Новою Гвінеєю, але вона ризикує скотитися ще нижче [2].

За показниками сприятливості умов для ведення бізнесу в державі Україна швидко втрачає позиції, і це є тривожним сигналом. Так, у загально агрегованому рейтингу корумпованості СРІ Україна «просіла» на 10 пунктів  за параметром політичної та фінансової корупції (складова СРІ індексу взята з даних дослідження Political Risk Services International Country Risk Guide). Державні установи та чиновники частіше вимагають від бізнесу сплати хабарів, про що свідчить падіння відповідного рейтингу України на 5 пунктів (складова СРІ індексу взята з даних дослідження World Economic Forum Executive Opinion Survey).

Головні проблеми ділових кіл українського та іноземного бізнесу не тільки не вирішуються, а й загострюються. Основні з них наступні: – монополізація бізнесу (олігархічні клани активно перерозподіляють бізнес-ресурси між собою та витісняють з ринків прозорість та здорову конкуренцію); – неможливість довгострокового планування бізнесу (в Україні власність стає все менш захищеною, перестають діяти єдині і незмінні правила ведення бізнесу для всіх учасників ринку); – окупація бізнесу державними корупціонерами (процедури отримання дозволів на ведення бізнесу все більше корумпуються, процвітає хабарництво при взаємодії з державними органами, посадовці, які приймають рішення захоплюють контроль над фінансовими потоками).

 Громадські антикорупційні організації на чолі з Transparency International закликають Уряд не допустити скочування України у корупційну прірву і рекомендують наступні кроки[2]:
· забезпечити дотримання вже існуючих законів та незмінність  правил ведення бізнесу для всіх учасників ринку, безвідносно до місця реєстрації та сфери діяльності;
· запобігти злиттю політичних та бізнес-інтересів. Державні органи не можуть виконувати функцію бізнес-департаментів олігархічних сімейних груп;
· відновити оприлюднення результатів закупівель державними підприємствами, оскільки це найбільша частина публічних коштів (близько 350 млрд. грн.), яка розподіляється без жодних процедур та інформації. Відповідна норма передбачена законопроектом №3522, поданому спільно опозицією та владою на виконання вимог для візової лібералізації з ЄС;
· створити відкритий «чорний список корупціонерів» у вигляді переліку бізнес-компаній – учасників тендерних змов зі строковою забороною їх участі в закупівлях;
· заборонити участь в тендерах родичів та інших осіб, пов’язаних з держслужбовцями;
· гарантувати невідворотність покарання за корупційні діяння.

У зв’язку з останнім, представляє інтерес досвід боротьби з корупційною злочинністю у Великобританії. Чинне британське антикорупційне законодавство має складний характер. Відповідні норми розосереджені в цілому ряду джерел загального (прецедентного) і статутного (що складається з прийнятих Парламентом Великобританії актів) права. Результатом довгострокових зусиль зацікавлених державних органів в цій області стало прийняття Парламентом Великобританії Закону про підкуп 2010 року (Bribery Act 2010) [3]. Головним лобістом оновлення нормативно-правової бази протистояння корупції у Великобританії, що виразилося в розробці і ухваленні цього Закону, стало Управління по боротьбі з шахрайством у особливо великих розмірах (ТЬе Serious Fraud Office).

Цей документ, що кодифікує норми судового прецеденту, вводить у британське законодавство складові чотирьох злочинів – дачі і отримання хабаря, підкупу іноземних посадовців і неналежного попередження хабарництва в комерційній компанії. Закон набув чинності 1 липня 2011 року. Надзвичайно широка сфера дії Закону, у поєднанні з активно вживаними нормами Закону США «Про корупцію за кордоном» 1997 року, є основою антикорупційної стратегії тільки цих двох держав, оскільки подібних спеціальних законів у світі більше немає. Порівняно з названим законом США британський акт встановлює жорсткіший режим протидії корупції. Ним визнається незаконними виплата і отримання хабарів у будь-яких ситуаціях як приватними фізичними особами і представниками компаній, так і держслужбовцями. Поширення Закону на компанію не залежить, наприклад, від включення цінних паперів компанії в лістинги Лондонської фондової біржі. Закон застосований до будь-яких компаній, комерційна діяльність яких пов’язана з Великобританією. Крім того, вводиться кримінальна відповідальність за підкуп посадовців приватного сектора і практикованої британськими компаніями так званої незначної винагороди за спрощення формальностей (facilitation payment) – провину особи, що брала участь в організації корупційних дій на території іншої держави, не захищає і аж ніяк не пом’якшує той факт, що він усього лише наслідував місцеву практику цієї країни, або, використав ті ж «темні» прийоми. В той же час британські законодавці виключили із законопроекту норму, що діяла в США, про санкцію за неналежне ведення фінансової звітності. Не запобігання корупції також є правопорушенням, за яке багато не англійських компаній можуть переслідуватися відповідно до цього Закону.

В той же час, компаніям не варто покладатися на вузьке тлумачення вираження «ведення комерційної діяльності у Великобританії» з метою уникнути попадання в поле дії Закону. Якщо звичайні розсудливі люди вважають, що компанія веде комерційну діяльність або її частину у Великобританії, то набагато надійніше виходитиме з того, що така компанія підпадає під дію Закону. Таким чином, якщо українська компанія організовує фінансування, використовує агента, поставляє товари або веде будь-яку іншу частину комерційної діяльності у Великобританії, то вона, швидше за все, підпадає під дію Закону і зобов’язана дотримуватися його вимог.

Причини застосування такого широкого підходу полягають у бажанні нібито зрівняти умови гри для законослухняних компаній Великобританії і іноземних компаній, що покладаються на виплату хабарів як на засіб ведення бізнесу. Для комерційної організації єдина можливість захиститися від звинувачень в не запобіганні корупції полягає в доказі того, що нею розроблені і впроваджені адекватні процедури, спрямовані на припинення виплати або отримання хабарів пов’язаними з нею особами.

Система органів державної влади, що займаються боротьбою з корупцією, надзвичайно розгалужена і, в принципі, включає усю структуру кримінального правосуддя. Важливу роль в цьому процесі грає Управління по боротьбі з шахрайством у особливо великих розмірах(The Serious Fraud Office, далі – SFO), яку було створено в 1988 році відповідно до Закону про кримінальне судочинство 1987 року(Criminal Justice Act 1987) [4] для розслідування і переслідування в судновому порядку справ про велике або складень шахрайство в Англії, Уельсі і Північній Ірландії і корупції за кордоном, пов’язаною з Великобританією, і з метою виявлення фізичних і юридичних осіб, які отримують прибуток обманним шляхом, в результаті підриваючи ринки і знищуючи довіру інвесторів. Це провідне відомство Великобританії в області розслідування і кримінального переслідування у справах про хабарництво і корупцію за кордоном в таких випадках, коли кримінальне переслідування входить в компетенцію Великобританії. Воно також займаємося справами, пов’язаними з внутрішньою корупцією, попри ті, що основна відповідальність за розгляд цих випадків лежить на поліції і Королівській прокурорській службі. У компетенцію SFO входить збудження і розслідування справ, що відносяться до найбільш резонансних випадків. Критерієм підключення SFO до розслідування є перевищення розміру грошових коштів, виведених із законного обороту, в 1 млн. фунт стерлінгів.

За предметним принципом уся робота поділяється  на два напрями –хабарництво/корупція і шахрайство, кожне з яких очолює один з керівників SFO спільно з декількома професійними менеджерами, відповідальними за поточне управління справами. Менеджерами є або слідчі, або адвокати. Характер справи і стадія його розгляду впливають на те, хто буде призначений для його розгляду: адвокат або слідчий. Відповідно до того, які потрібно навички і досвід для розгляду справи, створюються багатопрофільні команди фахівців. Ці команди включають юристів, слідчих, IT - фахівців і бухгалтерів-криміналістів [1, c.13].

Слід зазначити важливу роль у боротьбі з корупцією у Великобританії, яку грають інститути громадянського суспільства. Це, в першу чергу, численні неурядові організації, ЗМІ. Не останнім інструментом є заохочення доносів, які позиціонуються тут як прояв активної громадянської позиції. Саме сигнали, що поступають від громадськості, експертів неурядових організацій і ЗМІ, частенько лягають в основу, у тому числі і найгучніших антикорупційних справ у Великобританії.

Цікаво, що деякі країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Сінгапур, Тайвань, Гонконг, Південна Корея займають міцні позиції і є розвиненими в соціально-економічному відношенні державами. Особливої уваги займає Сінгапур, держава, яка за багатьма показниками входить до числа передових країн міжнародного співтовариства. Це одне з криміногеннобезпечних суспільств, економіка якого майже повністю винищила корупцію.

Набуло чинності урядове рішення, у відповідності з яким, суддям дозволили в процесах про хабарництво використовувати факти, що свідчать, що обвинувачений витрачає більше коштів, ніж заробляє, і має власність, вартість якої перевищує його фінансові можливості. Судам було надано право конфісковувати доходь, отримані в результаті корупції. Надання неправдивої або такої, що вводити в оману інформації стало розцінюватися як злочин, який карається ув’язненням або штрафом. Крім того, усі випадки корупції обов’язково освітлювалися в ЗМІ. В основу боротьби з корупцією було покладено принципи, реалізація яких мала здійснюватися через [5, c. 126]:
·   розробку заходів по відношенню до обох сторін: до тих, хто дає хабарі, і до тих, хто їх бере;
·   призначення посадовців через визнання особистих і професійних заслуг, а не за наявність родинних зв’язків або політичного заступництва;
·  відповідну плату державним службовцям (згідно формулі, прив'язаної до середньої заробітної плати успішно працюючих в приватному секторі осіб (адвокатів, банкірів тощо));
·  обов’язкове створення ефективного, працюючого на принципі чесності і відданості своїй справі органу по боротьбі з корупцією, і захист інформаторів, що повідомляють про випадки корупції;
·  мінімізовану кількість підписів, необхідних при оформленні документів, що зменшує можливості для корупції;

Крім того, у Сінгапурі вдалося здійснити контроль за грошовою політикою, ввівши суворі правила: строгі обмеження витрат на виборчі кампанії; дозвіл здійснювати пожертвування тільки на користь політичних партій, а не окремих міністрів або членів парламенту, оскільки не можна дозволити таким чином купувати вплив з метою зміни політики і уряду [5, c. 127].

Таким чином, жорсткі закони, покарання корумпованих чиновників, ефективне функціонування відомства боротьби з корупцією, особисті приклади керівників вищої ланки, відповідна платня для міністрів і державних службовців є основними чинниками, що використовуються Сінгапуром у боротьбі з корупцією.

На наш погляд, Україні буде корисний досвід боротьби з корупцією в Данії щодо дотримання політики «абсолютної нетерпимості», тобто не прийнятність хабарництва в межах власної компанії або процесі співпраці із зовнішніми партнерами (найнижчий рівень корупції у всьому світі із загальним балом 9.4).

Цій політиці активно сприяє «Датське агентство міжнародного розвитку». Усі ці компанії включають у свої контракти «Антикорупційні положення» тобто компанії повинні підписувати декларацію про незастосування хабарництва [6, c.93]. Недотримання цього положення може привести до розірвання контракту і відмови вести справи з цими партнерами в майбутньому. Таке саме в Данії існують етичні кодекси або кодекси честі чиновників, спеціальні контрольні наглядачі органи, висока цивільна ініціатива, забезпечення гласності і відкритості на рівні уряду.

Висновки. Вважаємо за можливе запропонувати антикорупційні заходи, які, на наш погляд, можуть сприяти зниженню рівня корупції в країні: – вивчити можливість співпраці з SFO, яка на сьогодні має необхідну матеріальну базу і досвід; – забезпечити невідворотність відповідальності за приховання інформації про корупційні правопорушення; – активізувати застосування інститутів розслідування і контролю. Створити інститут депутатських слухань на регіональному і муніципальному рівнях по найбільш резонансних темах, пов’язаних з корупцією; – ухвалити закон про профілактику злочинів. Зарубіжний і український досвід свідчать, що саме на цьому етапі можна ефективно протидіяти багатьом видам правопорушень, у тому числі і помітно знизити корупційні виклики.

Список використаних джерел:

1.    Савенков А. Н. Как победить коррупцию: юридические практики Великобритании / А. Н. Савенков, А. А. Савенков // Правовое поле современной экономики. – М, 2012. – № 7. – с.7–16.
2.    Тотальна корупція вбиває чесний бізнес в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://ti-ukraine.org/content/4052.html
3.    Закон Великобритании «О подкупе» 2010 года (Bribery Act 2010) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.legislation.gov.uk/ukpga/2010/23/contents
4.    Закон Великобритании «Об уголовном судопроизводстве» 1987 года (criminal justice act 1987) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.sfo.gov.uk/media/54848/criminal_justice_act_1987_140708_foi.pdf
5.    Ефимов Г. В. Борьба с коррупцией в Сингапуре / Г. В. Ефимов //Россия и АТР. – Владивосток: Изд-во «Дальнаука» ДВО РАН, 2008. – №2, С. 125 – 127.
6.    Асатурян М. А. Возможности использования Российской федерацией международного опыта борьбы с коррупцией в Дании / М. А. Асатурян // Международный журнал прикладных и фундаментальных исследований РИНЦ, 2010. – №3. – С. 93.