Узагальнення судової практики щодо розгляду київським апеляційним адміністративним судом справ про призначення допомоги до 5 травня за 2013 рік

Майже всі справи стосовно призначення допомоги до 5 травня, які переглядались  Київським апеляційним адміністративним судом в апеляційному порядку у 2013 році, стосувались виплат, проведених у  2011 році.

Як показав аналіз судової практики, основною причиною виникнення спорів є недосконалість законодавчого регулювання соціального захисту осіб, зокрема складнощі у визначенні пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії нормативних актів однакової юридичної сили.

Законами, які регулюють правовідносини  щодо виплати до 5 травня є Конституція України, Закони України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», “Про жертви нацистських переслідувань”, інші акти міжнародного та національного законодавства.

Зазначеними законами передбачено ряд пільг, допомоги та гарантій особам, на яких поширюється його дія, зокрема визначено розміри виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня.  

Так, пунктом 27 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що щорічно до  5 травня  інвалідам  війни  виплачується разова грошова  допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України  в  межах  бюджетних  призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. {Статтю 13 доповнено частиною згідно із Законом  N  367-XIV (367-14) від 25.12.98; в редакції Закону N 107-V (107-17) від 28.12.2007 - зміну  визнано неконституційною  згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008}{ Щодо  дії  частини  п'ятої  статті 13 додатково див. Закони N 3235-IV (3235-15 ) від  20.12.2005, N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07) від 09.07.2007 }

Статтями 6.1, 6.2, 6.3,6.4 Закону України «Про жертви нациських переслідувань»  передбачено, що особам, зазначеним у цій статті, щороку до 5 травня виплачується  разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в  межах  бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. {Частина третя статті 6-1 в редакції Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну  визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 (v010p710-08 ) від 22.05.2008 }{ Щодо дії частини третьої статті 6-1 додатково див. Закон N 489-V (489-16) від 19.12.2006, Рішення Конституційного  Суду N 6-рп/2007 (v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }.

Положеннями статей 6.1-6.4 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань” передбачено виплату разової грошової допомоги до 5 травня жертвам нацистських переслідувань у таких розмірах:

- колишнім неповнолітнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання – п’ять мінімальних пенсій за віком;
- колишнім неповнолітнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами І групи, – десять мінімальних пенсій за віком, ІІ групи – вісім мінімальних пенсій за віком, ІІІ групи – сім мінімальних пенсій за віком;  
- колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, які нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, – чотири мінімальні пенсії за віком;
- іншим особам, зазначеним у статті 63, – три мінімальні пенсії за віком;
- дружинам (чоловікам) померлих інвалідів, зазначених у статті 62 цього Закону, які не одружилися вдруге, – п’ять мінімальних пенсій за віком;
- дружинам (чоловікам) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, – три мінімальні пенсії за віком. 

Згідно зі статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. У Конституції та законах України немає норм, які встановлювали б пріоритет застосування того чи іншого закону та які регулювали б питання вирішення колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.  

Відповідно до статті 147 Конституції України вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумачення Конституції України та законів України належить до повноважень Конституційного Суду України.  

Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Так, Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» був прийнятий пізніше за Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та не визнавався Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України. Тому  при вирішенні спорів про перерахунок виплаченої ветеранам війни щомісячної разової грошової допомоги до 5 травня за 2006 рік застосуванню підлягали норми Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”.

Законами України  про Державний бюджет України  на 2011,2012, 2013  роки  до  Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не  вносилися зміни, якими зупинялася дія окремих норм щодо даного виду виплат до 5 травня.

Проте, Законом про Державний бюджет України на 2012 та на 2013 роки  була зупинена дія статей 6-1, 6-2, 6-3 та 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", якими передбачено особам, зазначеним у цій статті, щороку до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних  призначень, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідні роки. Положення цих статей Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Що стосується питання перегляду Київським апеляційним адміністративним судом  рішень судів першої інстанції  зазначеної категорії справ, слід зазначити наступне.

Всього у 2013 році розглянуто  770 справ, які стосуються  виплат до 5 травня, із них розглянуто:

- районними судами Чернігівської області та м. Чернігова   - 458 справ;
- районними судами Черкаської області та м. Черкаси          - 59 справу;
- районними судами  Київської області                                    - 149 справи;
- районними судами м. Києва                                                    - 103 справи;
- окружний адміністративним судом м. Києва                         - 1 справа

Зазначена кількість розглянутих справ в апеляційному порядку не є точною, оскільки  окремо  статистика по кількості їх надходження до суду, кількості розглянутих в суді не ведеться.

Аналізуючи судову практику у Київському апеляційному адміністративному суді та місцевих судах, які розглядають такі спори, слід зазначити про наявність сталої та однозначної  судової практики, яка склалася по справах даної категорії, оскільки майже всі судові рішення, якими позовні вимоги громадян про зобов’язання відповідача здійснити  нарахування та виплату  допомоги до 5 травня,  залишались без змін.   

Як приклав у даному узагальненні приводиться  декілька справ.

Гр. Бишовець В.І. 26.05.2011 року звернувся до Березанського міського суду Київської області з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради Київської області про визнання дій в частині недоплати щорічної разової допомоги інвалідам війни до 5 травня протиправними та зобов’язання провести донарахування та виплату разової щорічної допомоги інвалідам війни до 5 травня за 2011 рік.
Постановою Березанського міського суду Київської області від 16.12.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року  апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій і відповідно до ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на разову грошову допомогу у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, проте  отримував зазначену виплату  в значно меншому розмірі, згідно постанови КМ України № 341 від 04.04.2011 року “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про жертви нацистських переслідувань”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, Бюджетний кодекс України.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з чим погодився суд апеляційної інстанції, що зміни, внесені пунктом 20 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а у 2011 році дія ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не зупинялась, а тому позивач має право на  отримання  щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

11.07.2011 року Конопля Олександр Якович звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання незаконними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування разової щорічної допомоги до 05 травня за 2011 рік, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату одноразової щорічної допомоги до 05 травня за 2011 рік.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.09.2011 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Відповідно до ухвали від 28 лютого 2013 року Київського апеляційного адміністративного суду постанова суду першої інстанції залишена без задоволення, а апеляційна скарга управління праці без змін.

Залишаючи рішення суду без змін, суд апеляційної інстанції послався на приорітетність закону України над підзаконним актом, та прийшов до висновку про необхідність застосування по даним правовідносинам ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”  відповідно до якої позивач має право на разову грошову допомогу у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 липня 2011 року  адміністративний позов Правдивець Михайла Миколайовича до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі по тексту – Центр) задоволено. Визнано неправомірними дії Центру по нарахуванню та виплаті Правдивець Михайлу Миколайовичу разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік в розмірі меншому, ніж встановлено частиною 5 статті 13 Закону України “Про статус ветерана війни, гарантії їх соціального захисту” та зобов’язано Центр здійснити перерахунок і виплатити Правдивець Михайлу Миколайовичу разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, обчисленої згідно положень частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за відрахуванням уже сплаченої суми.

Відповідно до постанови  Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2913 року апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  задоволено частково, постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 липня 2011 року скасовано та прийнято нову, якою позов Правдивець М.М. задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо виплати Правдивцю Михайлу Миколайовичу, як інваліду 2 групи,  щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, меншому, ніж встановлено статтею 13 Закону України “Про статус ветерана війни, гарантії їх соціального захисту”  та зобов’язано Головне управління праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату Правдивцю Михайлу Миколайовичу, як інваліду 2 групи,  щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком згідно вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплаченої суми.

Проте, мало місце під час розгляду судами першої інстанції  даної категорії справ  неправильне застосування норм процесуального законодавства, зокрема, що стосується питання застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом, передбачених ст. 99 КАС України.
Апеляційним судом  такі  судові рішення скасовувались, а справи направлялись  до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Як приклад  помилкового застосування судами першої інстанції норм процесуального законодавства  можна привести наступні справи.

Громадянин Антошко Анатолій Дмитрович звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області (далі – відповідач) про визнання незаконною бездіяльності по відмові здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги до 9 травня, як учаснику війни у відповідності до ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантів їх соціального захисту” та зобов’язання провести перерахунок  одноразової грошової допомоги до 5 травня, визначити розмір та виплатити заборгованість, яка утворилась внаслідок неправильного обчислення згідно до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантів їх соціального захисту” в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, розмір якої встановлений Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року адміністративний позов було залишено без розгляду.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2013 року ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року про залишення позовної заяви Антошка Анатолія Дмитровича до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області без розгляду скасовано, а справу  направлено  для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи вищезазначену ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції послався на ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту”, якою встановлена виплата   щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, а отже, оскільки така разова грошова допомога є щорічною, останнім днем її виплати є 31 грудня поточного року за який вона виплачується.

Громадянин Назаркін Ю.І. звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - УПСЗН Деснянської РДА), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання неправомірними дій щодо не здійснення нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та зобов’язання здійснити такі вплати за 2007-2011 рр.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2011 року позов в частині вимог за період з 2007 року по 14.04.2011 залишено без розгляду.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року позов було задоволено частково, зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити позивачу виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2011 рік. В решті позову - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року постанову Деснянського районного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року в частині відмови в задоволенні позову про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення в Деснянському районі м. Києва здійснити Назаркіну Юрію Івановичу перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2011 рік - скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою позов задоволено, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення в Деснянському районі м. Києва здійснити Назаркіну Юрію Івановичу перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2011 рік.

В решті постанову Деснянського районного суду м. Києва від 08 листопада 2011 року  залишено без змін.

Підставами для скасування  судових рішень  в основному були порушення норм матеріального і процесуального права.

Так, Філіпович Анатолій Андрійович звернувся до  суду  з адміністративним позовом  до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 05 травня.

Постановою Солом’янського районного суду міста Києва від 22 липня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовуючи  постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції послався на чинне законодавство України, зокрема: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , Закон України "Про Державний      бюджет      України на 2012 рік", Постанову КМ України  від 4 квітня 2011р. N 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2012 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", згідно до якої виплата у 2012 році разової грошової допомоги інвалідам війни здійснюється в розмірі 1720 грн. та прийшов до висновку, що відповідачем  відповідно  до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2011р. N 341 правильно визначено розмір матеріальної допомоги для інвалідів війни ІІІ групи- 1720 грн.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2011 року адміністративний позов Христосенко Ірини Валеріївни до Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області у зв'язку з невиконанням вимог Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня - задоволено.

Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року  постанову Ніжинського  міськрайонного суду Чернігівської області      від 10 жовтня 2011 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції послався на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) відповідно до якого визнані неконституційними положення підпункту “б”підпункту 1 пункту 20   розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, щодо змін, унесених до   статті 13 Закону № 3551-XII, а також на постанову від 04.04.2011, № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", згідно підпункту 2 пункту 1 якої  у 2011 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни, із числа осіб, які брали участь у воєнних конфліктах на території інших держав у період після Великої Вітчизняної війни, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” інвалідам ІІІ групи здійснюється у розмірі 510 грн.

Ребец М.О. звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірною відмову Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області провести донарахування та виплатити суму грошової допомоги на оздоровлення та зобов’язати провести виплату щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2011 року вказаний адміністративний позов був задоволений.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2011 року скасовано та в задоволенні адміністративного позову Ребец Миколи Олексійовича відмовлено.

Відмовляючи  в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції послався на  ст. 70 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік”, якою  Кабінету Міністрів України у 2010 році було надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, в тому числі і виплат до 5 травня.

До такої категорії виплат належить, в тому числі, щорічна разова допомога до п’ятого травня, передбачена Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як така, що обчислюється залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

Оскільки Закон України “Про державний бюджет України на 2010 рік” було прийнято пізніше у порівнянні із Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” колегія суддів прийшла до висновку, що при виплаті позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня відповідачі повинні були керуватися ст. 70 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік” та постановою КМ України № 299 від 07 квітня 2010 року.

Як зазначено вище в даному Узагальненні,  разова грошова допомога до 5 травня у 2010 році повинна була виплачуватися, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки законодавством про державний бюджет України на 2010 рік дія статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не була скасована та не зупинялась.

Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» надано право Кабінету  Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються  залежно  від  розміру мінімальної заробітної  плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Проте, дія ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2010 році не зупинялась, а тому виплата щорічної допомоги повинна проводитись  у 2010 році відповідно до вимог відповідного Закону, а не Постанови КМ України.

Крім того, необхідно зазначити, що гідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, до 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Оскільки у 2009 році дія ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не зупинялась, то перерахунок та виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня здійснюється відповідно до вищезазначеної норми Закону.

Щодо практики Вищого адміністративного Суду України з приводу розгляду даної категорії справ необхідно зазначити, що вона є однозначною, оскільки  зазначена судова інстанція  приймає  рішення  про задоволення  вимог громадян  про стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII.

Як приклад судом приводиться декілька справ, які ухвалені Вищим адміністративним судом України.

Громадянин С. звернувся до суду  з позовом, у якому просив визнати протиправною відмову Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у донарахуванні та виплаті недоплаченої йому згідно зі статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII разової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2009 роки, зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити недоплачену йому як учаснику бойових дій щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2005-2009 роки, а також зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у подальшому нараховувати та виплачувати йому таку допомогу.   

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 4 травня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо ненарахування і непроведення виплати разової щорічної грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в 2009 році у відповідності до вимог статті 12 Закону № 3551-XII. Зобов'язано відповідача провести нарахування і виплатити  позивачу разову щорічну грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій в 2009 році у відповідності до вимог статті 12 Закону № 3551-XII у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за виключенням проведеної виплати. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 

Залишаючи без змін вищезазначені судові рішення  відповідно до ухвали від  09 січня 2014 року  Вищий адміністративний  Суд України зазначив,  що правовідносини щодо виплати грошової допомоги ветеранам війни у 2009 році регулювалися  положеннями Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII № 3551-XII і відповідач неправомірно виплатив позивачеві грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік у розмірі 340 гривень, встановленого підзаконним нормативним актом - постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 18 березня 2009 року № 211, який суперечить Закону № 3551-XII.  Крім того, колегія суддів зазначила, що редакція частини 5 статті 12 Закону № 3551-XII, якою розмір грошової допомоги визначено у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, на час виникнення спірних відносин була чинною та іншими законодавчими актами, в тому числі Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI, не призупинялась і зміни до неї не вносились (на відміну від 2007 і 2008 років).

Громадянин Т. звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення у Полтавській області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 та 2010 роки, відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 27 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 травня 2011 року, позов задоволено частково. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області провести нарахування, а Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ГУ ПСЗН у Полтавській області виплатити позивачу недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 та 2010 роки відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідно до  постанови Вищого адміністративного суду України від11 червня 2013 року рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 27 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 травня 2011 року скасувано, прийнято нову постанову про зобов’язання  Управління праці та соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_3 недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 та 2010 роки відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням проведених виплат.

У липні 2011 року громадянин  Б. звернувся до суду з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, у якому просив визнати бездіяльність відповідача - Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації щодо перерахунку громадянину Б.  щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі встановленому статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2011 рік – протиправною,  зобов'язати центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести перерахунок розміру грошової допомоги відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком,  стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населенні Полтавської обласної державної адміністрації на користь позивача недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням проведених виплат.

 Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 06 вересня 2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу до 5 травня за 2011 рік в розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком з розміру, встановленого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та здійснити виплату за 2011 рік з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позову  відмовлено. 

 Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду  від 16 липня 2012 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позов позивача задоволено частково. Зобов'язано  Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації  провести перерахунок позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за 2011 рік.

Зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за 2011 рік. В задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішуючи зазначені в касаційній скарзі відповідачем питання, Вищий адміністративний суд України  врахував, що  виплати до 5 травня щорічної разової допомоги здійснюються щороку та мають разовий характер, а отже особи  мають право на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та «Про жертви нацистських переслідувань» № 341 від 04 квітня 2011 року встановлено розмір разової грошової допомоги, що підлягає виплаті у 2011 році.

Тобто, в даному випадку на період виникнення правовідносин, що є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.

Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З урахуванням загально-правових засад пріоритетності закону над урядовими нормативними актами колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин статті 14 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не відповідної постанови Кабінету Міністрів України.

При цьому, на момент виплати зазначеної допомоги за 2011 рік зміни до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Верховною Радою України не вносилися, будь-яких інших законодавчих актів щодо визначення розміру щорічної допомоги до 5 травня не приймалося.

Отже, колегія суддів ВАСУ прийшла до висновку, що доводи  суду апеляційної інстанції про наявність у позивача права на отримання щорічної разової грошової допомоги учасникам війни за 2011 рік в порядку та розмірах, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є вірними.

В И С Н О В К И:

З метою формування єдиної та правильної судової практики застосування норм законодавства при вирішенні справ досліджуваної категорії, доцільним є проведення семінарів з цих питань, систематичне проведення аналізу судової статистики у даній категорії справ на рівні  місцевих судів  та на рівні апеляційного суду, результати аналізу доводити до відома судів та проводити їх обговорення.
Дотримуватись єдиної практики в Київському апеляційному адміністративному суді щодо розгляду справ даної категорії.



Суддя Київського апеляційного адміністративного
суду

                                                                                                Н.П. БУЖАК