Мітинг як спосіб вираження думки

Що таке демократія? Якими принципами користується демократичні держави?

Демократичною можна назвати державу, де формують владу та контролюють її діяльність саме жителі цієї держави. Демократія пов’язана з ідеями свободи та рівності, саме тому одним з принципів демократичної держави є принцип народного суверенітету. Відповідно до статті 5 Конституції України народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади. Тому при ухваленні державних рішень повинна враховуватися думка народу. Але дуже часто цього не відбувається, і не залишається більше нічого, окрім як вийти на людне місце і почати демонструвати своє невдоволення. Така стратегія працює набагато краще, якщо у вас є однодумці. Такий спосіб вираження думок називається мітингом. Стаття 39 Конституції України гарантує її громадянам право на проведення мітингів, зборів, походів і демонстрацій. Тобто жителі демократичної держави, збираючись на мітинги, можуть вимагати певних дій від влади задля вирішення проблем, через які цей мітинг був зібраний.

Мітинги організовуються доволі часто  у багатьох країнах з різних причин. Але вся різниця в тому, як до волевиявлень ставиться влада цієї країни і до чого ці акції все ж таки приводять.

Іноді права громадян на висловлення думки піддаються утискам. Влада може заборонити народу право на волевиявлення, у нашому випадку на мітинг, якщо це їй потрібно. І посилається за такої умови на досить поважні причини, нібито піклуючись про мітингарів.  Наприклад, у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року задовольнили позов щодо заборони проведення мирних масових акцій з 22 листопада 2013 року по 7 січня 2014 року на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі. Обмеження щодо реалізації права на мітинги та демонстрації може встановлюватися судом лише в інтересах національної безпеки. Заборона ґрунтувалася на тому, що проведення мирних зібрань може спричинити реальну небезпеку заворушень та загрозу здоров’ю населення.

Після ухвалення постанови була подана апеляція, і справу розглянув Київський апеляційний адміністративний суд. Під час судового процесу з’ясували, що позивач, Київська міська державна адміністрація, не надав достатньо доказів, котрі б довели реальну загрозу  громадському порядку та здоров’ю населення під час демонстрації. Також суд другої інстанції дійшов висновку, що КМДА фактично ухилилася від виконання своїх обов’язків щодо забезпечення порядку та здійснення контролю під час проведення акції. Саме тому 23 січня 2014 року КААС скасував постанову Окружного адмінсуду м. Києва про заборону мирних демонстрацій.

Але навряд чи мітинги, які почалися в листопаді 2013 року могли б припинитися. А саме вони дали початок Революції гідності, котру можна назвати початком нової ери демократії в Україні.

А ось як демонстрації проходять, наприклад, у східного сусіда України – Росії. Увага буде зосереджена на останніх мітингах – «Російській весні 2017», тобто антикорупційних протестах 26 березня 2017 року. Ці акції пройшли у 82 містах Росії. Найчисельніші пройшли у Москві – 15 тисяч чоловік, і Санкт-Петербурзі – 10 тисяч (за період «Революції гідності» на Євромайдані побувало близько 10 мільйонів людей). Також Москва відзначилася рекордним числом затриманих – 1030 людей. У протестах брали участь дуже багато молоді. Студентів і навіть школярів серед присутніх на мітингу у всіх містах нараховувалося набагато більше, ніж їх пропорційна частка серед населення Росії, а саме 22-23% (перші мітинги у листопаді 2013 року також проводилися більшою мірою студентами).

Дуже велику роль у зборі мітингарів зіграли соціальні мережі. Більшість з протестувальників відмічали, що слідкували за блогом Олексія Навального та дивилися фільм про Дмитра Мєдвєдєва. Майже у кожної регіональної акції, проведеної 26 березня, була своя окрема сторінка у соціальній мережі, де спілкувалися учасники. Наприклад, в Україні одним з перших у листопаді 2013 року приєднатися до Євромайдану у своєму фейсбуці закликав Мустафа Найєм. Дуже важливо, що російські ЗМІ не стали транслювати та повідомляти населенню про проведення мітингу. Це було обумовлене тим, що влада не хотіла, щоб більшість дізналися про саму акцію та плани Олексія Навального.

У підсумку ці протести були жорстоко придушені, що посередньо підтвердив президент РФ Володимир Путін. Як виявилось, влада просто боялась держперевороту, тому що саме з таких мітингів почалась Арабська весна та Революція гідності. Отже, до великих позитивних змін ці акції не призвели.

Звичайно, краще, якщо у країні немає причин для мітингів і демонстрацій. Але якщо вони все ж таки є, то ознакою демократичної держави буде не заборона акцій протесту, не розгін протестувальників, а вислухання вимог і пропозицій народу. Найголовніше, щоб мітинги були мирними, адже ми не можемо не брати до уваги те, що більшість таких акцій закінчується арештами, пораненнями та навіть смертями людей.