Моє перше судове засідання

Школа судової журналістики − це чудова можливість для студентів поглибитись у цікаву структуру, відкрити нові обрії та здобути знання.

Ми прослухали курс лекцій від провідних акул пера, суддів, психолога. Опанували журналістські стандарти, психологічні аспекти роботи, техніки ведення журналістських розслідувань, ознайомились із судовою системою України та навіть порівняли її з американською. Нарешті настала практика, на яку всі із хвилюванням чекали. Нам відчинили двері у зали судових засідань. І хоча, не маючи юридичної освіти, було складно зрозуміти суть справ, незнайомі терміни лякали, але спостерігати за роботою суддів було цікаво. На них лягає велика відповідальність, адже від їхніх рішень залежать людські долі. Вони, уважно вивчивши матеріали справи, вислухавши свідчення обох сторін, вершать правосуддя. У перервах судді розповідали нам про зміст справ, про рішення суду першої інстанції та про причини потрапляння справи до апеляційного суду. Це дуже допомогло зорієнтуватися та осягнути процес. За дві години було розглянуто шість справ та винесено відповідну кількість рішень. Серед них і резонансна справа Сергія Бочковського, й апеляційна скарга на Комерційний банк «Надра», і звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Меганом Україна», і клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Тільки зараз я задумалась, що у суддів та журналістів є багато спільного: висока відповідальність, об’єктивність та неупереджене ставлення до обох сторін процесу. І поки служителі Феміди виносять рішення, наша справа чесно та справедливо їх висвітлювати.

Після завершення судових процесів на нас чекала лекція від судді-речника Євгена Мєзєнцева. Особисто познайомившись із судовою системою США, він передав нам ці знання. І хоча лекція затягнулась на дві години, час пройшов непомітно. Було цікаво дізнатися про особливості американського суспільства та його політичні погляди, які фактично поділяють народ на два табори. Ще одним відкриттям стало ставлення в американському судочинстві до підсудних. Виявляється, там немає жодних помаранчевих комбінезонів та кайданів, якими так рясніють голлівудські фільми. Протягом усього процесу підсудний залишається у своєму звичайному одязі і займає місце в залі, щоб присяжні не сприймали його винним до винесення вироку. Цікавою виявилась і сама структура Верховного суду, який складається всього із 9 людей.

Проводячи паралелі між українською та американською судовими системами, ми зрозуміли, що жодна з них не бездоганна, але нам є, чому повчитись один у одного.

Я впевнена, що ці знання та досвід допоможуть нам у подальшій журналістській діяльності.