Судові подкасти: команда «Секретар-Помічник-Суддя»

Ольга Шкіль, прессекретарка суду: Шановні слухачі, вас вітає Шостий апеляційний адміністративний суд. Темою цього подкасту стане створення команди. Такої, щоб судовий розгляд справ, попередня підготовка та наступні дії були злагодженими, усе здійснювалося вчасно і кожен із членів команди міг розраховувати одне на одного.

Ці слова про роботу команди «Секретар-Помічник-Суддя». Отже, розпочнемо.

Cьогодні спілкуватимемося із суддею Шостого ААС Наталією Єгоровою, її помічником Артемом Дерев’янком й секретаркою судового засідання Лілією Казюк.

Ольга Шкіль: Наскільки мені відомо, ви в команді разом працюєте менше року, але емоції, спогади свіжі. Згадайте, будь ласка, з чого ви розпочинали і чи важко було одразу активно працювати.

Наталія Єгорова, суддя: Ми розпочали працювати разом з вересня 2019 року, тобто трошки менше року. Але таке враження, що ми працюємо разом уже дуже давно. У мене так точно. У чому було саме запитання?

Ольга Шкіль: З чого ви розпочинали. Але найважливіше, мабуть, питання, чи важко було одразу активно працювати?

Наталія Єгорова: Розпочинали зі слухання справ. Тому що я вийшла з відпустки, у мене повністю змінився колектив: новий помічник, секретар. Ми в понеділок почали разом працювати, а вже в середу у нас було 18 справ.

Артем Дерев’янко, помічник судді: У понеділок у нас 4 справи термінові були призначені, а потім уже колегія повноцінна. Доповню, що все почалося все ж таки зі знайомства. Забігаючи наперед, це, мабуть, був дуже хвилюючий момент, але потім з першого знайомства робота пішла. І колектив, думаю, у нас дружній.

Лілія Казюк, секретарка судового засідання: Особисто в мене відбулося знайомство з Артемом, оскільки ми до цього не працювали, а  Наталію Миколаївну я знала ще, напевно, з першого дня роботи в суді. Тому не було ніяких дискомфортних ситуацій. А з Артемом знайшли спільну мову і, як на мене, доволі швидко почали працювати й іти в одну ногу, до однієї цілі.

Ольга Шкіль: Чого ви боялися на початку спільної роботи? Це новий колектив, нові люди. Чи був мандраж у перший спільний робочий день або в перший спільний день судових засідань?

Наталія Єгорова: Було бажання насамперед відчувати себе єдиним цілим, тому що я теж працювала й секретарем судового засідання, і помічником і можу сказати однозначно, що є команда. І секретар з помічником - це дійсно одна команда, яка прагне однієї цілі, допомагають одне одному. А моя основна ціль була, щоб цей колектив, наш маленький мікроклімат (ми працюємо втрьох), щоб нам було комфортно, щоб у нас була дружня атмосфера та щоб ми всі почували себе єдиним цілим.

Ольга Шкіль: Як ви загалом створили команду? Чи взагалі був час на створення команди? Можливо, ви щось спеціально вигадували для зміцнення взаємин?

Наталія Єгорова: Від себе, напевно, скажу, що було настільки комфортно, не було напруженості в стосунках, не було бажання заповнити порожнечу. Відразу було все так: і робота, і стосунки з першого дня були гарними, добрими й щирими. Я б так сказала, так я відчувала.

Артем Дерев’янко: Я вважаю, що нам передусім допомагало почуття гумору, тому що в навіть найскладніших ситуаціях, моментах ми могли якось трішки цю ситуацію «зняти», посміятися, знову сісти й продовжити працювати в гарному настрої. А якщо працюєш у гарному настрої, з гарним колективом, тоді робота йде швидше, ефективніше. Я вважаю, що це теж було однією із запорук успішності нашої команди.

Лілія Казюк: Періодами, коли ми допізна з Артемом затримувалися, у нас виникало бажання навіть заспівати інколи, тому що вже ситуація виходила з-під контролю, бо, правда, роботи було багато. Але ми не засмучувалися та йшли далі.

Ольга Шкіль: Розкажіть, як ви розподіляєте свій час і свої обов’язки? Я розумію, що в помічника, секретаря, судді максимально різні обов’язки, але можливо, є якісь поради в цьому питанні.

Наталія Єгорова: Я вважаю, що кожна людина має сама планувати свою роботу. У нас немає такого, що з дев’ятої години ми робимо такі-то справи, з десятої чи в обід ми відпочиваємо. Тобто кожен планує свою роботу самостійно. Головне, щоб кожен з нашого колективу розумів, що відповідальність є відповідальність і в усіх у нас одна ціль – гарно й вчасно розглянути справи. Тому в нас планування як такого немає, є просто бажання якісно виконати нашу роботу. 

Артем Дерев’янко: Дійсно, через те, що в нас усіх різні поточні завдання, але об’єднані однією метою – ефективне забезпечення правосуддя, розгляду справ. І тому кожен, здійснюючи відповідальну роботу на своєму секторі, напрямі, він бачить головне. Ніхто не соромиться допомогти одне одному, вказати на якісь недоліки, якщо хтось помітив. Це завжди сприймається дружньо, а не як якесь намагання людині докорити.

Ольга Шкіль: Як якась критика, так?

Артем Дерев’янко: Так-так, ні в якому разі. Це завжди дружня підтримка, допомога. Я вважаю, що це теж надзвичайно важливо в колективі. І теж дуже цінуємо.  

Ольга Шкіль: Послухаючи вас, хочеться разом з вами працювати, у вашу команду. Але все ж таки всі ми люди, і, можливо, є якась проблема, яка була в налагодженні ваших робочих стосунків, і ви її вирішили? Або ж у чому ви найбільше між собою не сходились, але згодом пристосувалися?

Лілія Казюк: Спершу нам було складно знаходити справу якусь конкретну, але потім ми дійшли спільного консенсусу, і таких проблем більше не виникало. Навпаки, було інколи навіть кумедно: справа стоїть, скажімо так, перед носом, а ми її не бачимо. Але вона знаходилась, і ми далі працювали.

Наталія Єгорова: Складається враження, Лілю, що ми справи губимо. (сміються)

Ольга Шкіль: Може, у цьому й сила команди - спільні проблеми й спільне вирішення.

Наталія Єгорова: Дійсно ніколи не чула від Артема чи від Лілі «це не моя робота» або «я цього робити не буду». Я з таким у житті стикалася, такі стосунки у секретаря й помічника. «Я виконую тільки свої обов’язки». Тут немає такого. В Артема є відповідно більше роботи, йому завжди допоможе Ліля, сама запропонує допомогу. І навпаки. За це я дуже ціную наш колектив: завжди є бажання допомогти одне одному, ніхто не цурається ніякої роботи.

Ольга Шкіль: Окрім цього, чи був якийсь момент або ситуація, яка дала зрозуміти кожному з вас, що вам комфортно і бажання працювати саме в цій команді? Лілю, ти смієшся. Може, ти хочеш відповісти на це питання?

Лілія Казюк: Насправді з першого дня було зрозуміло, що знайшлася команда однодумців, які вміють як працювати, так і посміятися знову ж таки. І нам було комфортно з першого дня. Дійсно, Наталія Миколаївна правду каже. Тому абсолютно нічого не можу додати.

Ольга Шкіль: Мені здається, нам треба було знайти іншу команду, у якій були якісь проблеми. (сміються)

Наталія Єгорова: Доброзичлива атмосфера. Що важливо особисто для мене? Коли заходиш у кабінет, ти бачиш, що в секретаря та помічника гарні стосунки, вони допомагають одне одному, що вони усміхаються. Немає ось цієї напруженості в стосунках, а відповідно немає конфліктів. Це впливає на роботу. Якщо людина в гарному настрої, вона бажає працювати, швидше виконувати свою роботу. Для мене це головне.

Артем Дерев’янко: Напевно, також важливі людські взаємини в тому плані, що завжди можна звернутися до будь-кого за порадою не тільки робочою, а й поза робочою. Відчути підтримку, поділитися своїми переживаннями, які стосуються особистого життя. Тому що, як би там не було, а наше особисте життя надзвичайно сильно впливає на нашу роботу. І якщо ти маєш якусь підтримку, розрядку в колективі, це теж допомагає впоратися з незгодами, продовжувати працювати ефективно.

Ольга Шкіль: І тримати темп у роботі.

Наталія Єгорова: Ми в колективі часто обговорюємо не тільки робочі питання. Тобто цікавимося справами одне одного.

Ольга Шкіль: Але ми про ці секрети не будемо у вас питати. (сміються)

Наталія Єгорова: Ми це робимо в обідню перерву.

Ольга Шкіль: Оскільки ми поринули трошки в спогади, чи можете ви згадати смішні моменти (вони у вас є, я так думаю) або максимально нервові, які пов’язані з вашою командою, спільною роботою?      

Наталія Єгорова: Смішні моменти...Не можу сказати, що це смішні. Ми святкували День суду, але я була здивована, і (в Артема багато талантів, він дійсно гарний помічник, він дуже гарно виконує свою роботу) ви, дівчата, навіть не знаєте, як він гарно співає. Я була вражена, що він дуже багато пісень знає напам’ять, він знає такі серйозні речі, як творчість Висоцького, наприклад. І це трошки було смішно, бо співав він підряд і багато. Але мене це вразило, і вразило Лілю, я думаю. Людина розкривається. Талановита людина талановита в усьому. Це про нашого Артема.

Ольга Шкіль: Можливо, були якісь нервові моменти? Зараз зрозуміло: будь-які моменти життя ми згадуємо з усмішкою, тому що вони пройшли, ми їх пережили. Може, зараз згадаємо якийсь такий нервовий момент?

Наталія Єгорова: У нашій роботі, звісно, бувають помилки. Той, хто не працює, не робить помилок, це зрозуміло. Але коли в нас якась помилка виникає, то це помилка всього колективу. У нас ніколи такого немає, що ми звинувачуємо одне одного. Є проблема, яку треба вирішити, і все. Такого «як це вийшло», «хто це зробив», «яким чином» немає. Ми знаємо, що цю проблему вирішимо – і її не буде надалі. Але звинувачень ні в якому разі.

Ольга Шкіль: Це дуже хороша порада в побудові команди: не шукати винного, а визнати факт проблеми і разом, спільними зусиллями її вирішувати. Можливо, Артем згадає якийсь нервовий момент?

Артем Дерев’янко: Завдяки нашому колективу, як правильно сказала Наталія Миколаївна, будь-які нервові моменти зводилися до максимально ефективних пошуку, шляху їх вирішення, робилися просто якісь відповідні висновки. Кожен сам для себе й у цілому колективно. І ці нервові моменти просто переростали в робочі моменти.

Ольга Шкіль: І в досвід.

Артем Дерев’янко: Так, і завдяки, ви знаєте, тому, що наш колектив дуже швидко сформувався, але дуже тісно, можна сказати, що нервових моментів, навіть незважаючи на специфіку нашої роботи, кількість справ і їхню складність, можу констатувати, що надто нервових моментів нема, дай боже, і не буде.

Наталія Єгорова: Робоча відповідальність. І Ліля, й Артем дуже відповідальні люди. Розуміючи, що якась ситуація сталася, це тільки внаслідок великої кількості справ, завантаженості.

Ольга Шкіль: Людський фактор.

Наталія Єгорова: Так, людський фактор. Я трошки напружуюсь, коли Артем каже: «Наталіє Миколаївно, у нас там сталася якась ситуація». Але потім він м’якше говорить.

Лілія Казюк: Але потім завжди завершення: «А ще в нас приємні новини». (сміються)

Ольга Шкіль: Скажіть, будь ласка, щоб ви особисто побажали своїй команді в майбутній спільній роботі й чого хотіли б разом досягти? Можливо, у Верховний Суд перейти.

Наталія Єгорова: Ви знаєте, нам подобаються наша робота й наш колектив. Ми обговорювали це питання, що хотіли б. Я, звичайно, бажаю професійного росту й Лілі, й Артему.

Ольга Шкіль: Щоб потім також розповідали, як працювали секретарями, помічниками.

Наталія Єгорова: Людина повинна професійно зростати. Тому я буду дуже радою й максимально, чим можу, допоможу в кар’єрному рості й вважаю, що команда - це добре, але й в Артема, і в Лілі великий потенціал, і цю люди достойні займати вищу посаду та рухатися далі.

Артем Дерев’янко: По-перше, є такий гарний вираз, що надзвичайно важливо не де ти працюєш, а з ким. Тому я бажаю нашій команді залишатися єдиною, а по-друге, побажав би на далеке майбутнє не втрачати контакти одне з одним, незважаючи на ситуації, які складуться, і де хто буде як розвиватися, працювати, що буде відбуватися. Завжди залишатися людьми, залишатися разом. Це такий тісний контакт, який на роботі виник, і його треба підтримувати. Завжди буду радий бачити й Наталію Миколаївну, і Лілю в будь-яких життєвих ситуаціях.

Лілія Казюк: Знаєте, надзвичайно приємно, коли людині хочеться повертатися додому та вранці прокидатися й іти на роботу. То хочеться й надалі, щоб в нашій роботі було бажання працювати й з усмішкою йти додому, потім знову повертатися та відчувати себе дійсно щасливою людиною. Бо, як попередньо говорив Артем, наше життя не закінчується на роботі, у нас ще є поза робочі моменти, тому нехай у всіх сферах складається все, як кожен з нас про те мріє.

Ольга Шкіль: Я зараз пропоную наостанок дати трошки порад. Вони, у принципі, у нас були протягом нашої розмови, але можливо, підсумуємо. Що ви можете підказати тим, хто починає працювати в такій маленькій команді «секретар-помічник-суддя», і на що варто звертати увагу, як себе поводити?

Наталія Єгорова: Чому мені подобається працювати в нашій команді? У нас завжди в усіх гарний настрій, це дуже важливо. Коли з усмішкою, коли Артем завжди каже: «Наталіє Миколаївно, не переживайте, усе буде добре». І так само каже Ліля. Для мене це дуже важливо, тому що мої хвилювання одразу десь відходять на задній план. Дуже важливі усмішка, доброзичливість і гарний настрій. Тоді не буде напруженості в стосунках.

Артем Дерев’янко: Я можу додати тільки одне: завжди бути відвертим одне з одним, не боятися визнати свої помилки. Бо, як правильно сказала Наталія Миколаївна, усі ми помиляємося, а не помиляються ті, хто нічого не робить. Але якщо ти вмієш визнати свою помилку й сказати завчасно, у вас більше шансів її якось нейтралізувати, вийти із ситуації. На цьому, на довірі, і будується колектив, тому що без неї він розпадеться, на мій погляд.   

Наталія Єгорова: Так, злагоджена робота колективу - запорука успіху, це найголовніше. Якщо комфортно, робота завжди буде в радість.

Лілія Казюк: Так, дійсно, хочеться порадити не зациклюватися, навіть якщо будуть якісь непорозуміння, завжди знаходити компроміс. Гарний настрій, усмішка - це найбільша й найкраща зброя проти всіляких помилок наших чи навантаження. Якщо будуть настрій і бажання якісно працювати, то ніяких проблем не буде.

Наталія Єгорова: І бажання допомогти одне одному в роботі, у вирішенні питань.

Ольга Шкіль: Ми вам дуже дякуємо. Сподіваємося, що нашим слухачам буде корисною ця інформація, зокрема про те, як почуватися, поводити себе в новому колективі навіть незалежно від того, чи ви будете працювати в суді, чи в будь-якій іншій установі.

Наталія Єгорова, Артем Дерев’янко, Лілія Казюк: Дякуємо всім слухачам.