Судові подкасти: представництво й самопредставництво
Із суддею Шостого ААС Андрієм Кучмою говоримо про:
• зміни 2016 року та їхній вплив на теперішні судові процеси;
• винятки, коли особа, не будучи адвокатом, може представляти інтереси іншої за довіреністю;
• проблеми в оформленні довіреності й ордера;
• самопредставництво юридичних осіб і суб’єктів владних повноважень.
Ольга Шкіль, прессекретарка суду: Шановні слухачі, вас вітає Шостий апеляційний адміністративний суд. Сьогодні ми трішки відійдемо від нашої традиції, адже питання судді ставитимуть секретарки судового засідання: Дар’я Суркова і Юлія Король.
Дар’я Суркова, секретарка судового засідання: Вітаю наших слухачів!
Юлія Король, секретарка судового засідання: Я також вітаю наших слухачів!
Дар’я Суркова: Сьогодні будемо спілкуватись із суддею Андрієм Кучмою про розмежування таких понять, як: представництво, самопредставництво – обов’язково поговоримо про зміни до Конституції України, які відбулися у 2016 році, яка ситуація з огляду на ці зміни склалася наразі та чи збереглося право звертатися до суду особисто.
Юлія Король: Також говоритимемо про різницю представництва фізичних і юридичних осіб та суб’єктів владних повноважень. Отже, розпочнемо.
Дар’я Суркова: Пане Андрію, давайте розпочнемо з питання представництва. У який спосіб особа може брати участь у справі?
Андрій Кучма, суддя Шостого ААС: Вітаю наших слухачів. Представництво за своєю природою – це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Під повноваженням розуміють систему двох суб’єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше – відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник має право розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника. Узагалі існує два види представництва: законне та добровільне.
Перший вид не залежить від волі сторони, яку представляють. Законом встановлено, що інтереси певних категорій осіб мусить представляти інша сторона-представник. До таких категорій належать, зокрема, неповнолітні діти, недієздатні або обмежено дієздатні особи, безвісно відсутні особи.
Добровільне представництво може здійснювати особа, яка має доручення, оформлене належним чином. У випадку, коли процесуальний захист здійснює адвокат, то він мусить мати ордер або договір на надання правової допомоги відповідно.
Дар’я Суркова: З 2016 року до Конституції України внесені зміни щодо представництва. Незважаючи на те, що 2016 рік далеко позаду, ця тема є досі актуальною. Які саме зміни відбулись?
Андрій Кучма: Основна зміна – це все ж таки склад представників. Законодавець у 2016 році визнав, що представництво має здійснюватися фахово. Обов’язково фахово, обов’язково певними конкретними особами, тобто адвокатами або прокурором. У принципі, за певною юридичною навантаженістю це тотожні особи, оскільки вони є фахівцями в галузі права, мають відповідні ліцензії, тобто вони пройшли певну державну сертифікацію. Держава уповноважила і надала можливість займатися адвокатською діяльністю. Це особа самозайнята й тільки адвокатською діяльністю має право займатися. І тоді, в червні 2016 року, внесли зміни до Конституції і встановили, що з 1 січня 2017 року у Верховному Суді, з 1 січня 2018 року в судах апеляційної інстанції й у судах першої інстанції з 1 січня 2019 року представництво здійснюється виключно адвокатами або прокурорами. Тобто станом на 1 січня 2020 року в нас мали б фактично брати участь у судових засіданнях усіх ланок судової системи або адвокати, або прокурори. Водночас виникли труднощі, як кажуть, грудень на дворі, а хто знав, що зима прийде. Так і тут відбулося. Тобто з 1 січня ми отримали те, що фактично, інститут представництва органів державної влади й місцевого самоврядування залишився на тому самому рівні, яким і був у 2016 році. Представники, довіреності – і почав вибудовуватися новий механізм, так зване самопредставництво, коли представник, наділений повними повноваженнями керівника органу, який він представляє. Для цього була розроблена певна практика Верховним Судом і відбулися певні зміни: були розроблені положення, інструкції, були внесені особи в державний реєстр, як особи, які мають право без довіреності представляти інтереси відповідного органу. Чи це є правильним? Це трошки, на мій погляд, трансформувало ті зміни, які були внесені в Конституцію. Утім це забезпечує доступ до правосуддя. Це суттєва проблема. Державні органи не наділені таким фінансуванням, щоб придбати послуги адвокатів. Це коштовні послуги. Фаховий адвокат і держава мають брати на себе ці витрати. Звісно, якщо дивитися в повному контексті, це було б доцільно. Тоді б не було «пустих» справ, які є майже штучно утвореними, коли особи юридичні або фізичні вимушені захищати себе від державних органів у судовий спосіб. І, розуміючи це, держава б не йшла на такі можливі ризики, як судова тяганина. Коли, припустимо, податковий орган має у своєму штаті юридичний відділ, то чого не посудитися. Які тут витрати. Таким чином отримали ситуацію, у якій позитивні наслідки змін до Конституції, були невельовані за кілька років, і фактично ми залишилися в такому самому стані. Якість – тут питання.
Дар’я Суркова: Чи залишилося право звертатися до суду особисто?
Андрій Кучма: Звернутися до суду особисто, звісно, можуть і фізичні, і юридичні особи. І для цього є у юридичних осіб керівник або інший уповноважений орган; фізична особа, звісно, самостійно може звертатися до суду. Водночас є таке наполегливе прохання: за можливості звертатися все ж таки через фахівців, адвокатів, які мають фахову спеціалізацію у таких категоріях справ.
Юлія Король: Чи є винятки, коли особа представляє інтереси іншої за довіреністю і, водночас, вона не є адвокатом?
Андрій Кучма: Такі винятки в теперішній час, можливо, і є. Вони стосуються, як правило, таких малозначущих справ. Є законом визначений перелік малозначних справ. Ці справи визначені КАС України (я не знаю чи треба їх перелічити). Там дійсно в такий спосіб можуть виникати питання, коли особа представляє за довіреністю. Хоча якийсь фільтр, мірило в такому випадку має існувати. Не потрібно весь час занадто застосовувати формалізм. Є ті межі, у яких закон надає можливість представляти такі інтереси за довіреністю, і цим треба обмежитись і не вимагати від людей додаткового навантаження, додаткових витрат, додаткових проблем, а забезпечити вже якісний судовий розгляд на тих уповноважених представниках та учасниках справи, які, власне кажучи, з’явилися й беруть участь.
Юлія Король: Так, давайте наведемо приклади малозначних справ.
Андрій Кучма: Стаття 12 (частина 6) КАС України містить перелік цих справ:
• прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, у яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
• оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
• оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат і пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
• припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців у випадках, визначених законом, чи скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців;
• оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
• оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
• стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений КАС України строк оскарження;
• оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акту, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
• перебування іноземців або осіб без громадянства на території України;
• а також типові справи й інші справи, у яких суд дійде висновку про їхню незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, відповідно до положень ст. 131-2 Конституції України та частини другої ст. 16 КАС України, з 1 січня 2019 року представництво в судах всіх інстанцій як вид правничої допомоги здійснюється винятково адвокатами, крім зазначених вище випадків. У тих випадках правову допомогу можуть надавати й інші фахівці в галузі права.
Але я забув, що справи, у яких відкриті провадження до 30 вересня 2016 року, тобто коли набрали чинності відповідні зміни, продовжують і завершують розгляд саме з тими представниками, які були в справі. Звісно, якщо сторона не забажає змінити такого представника.
Дар’я Суркова: Давайте детальніше поговоримо щодо реалізації адвокатом своїх повноважень. Чи існує проблематика з належним оформленням довіреності?
Андрій Кучма: Порядок та умови надання правової допомоги, права й обов’язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі й надають правову допомогу, визначаються КАС України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Як свідчить практика, однією з проблем у галузі представництва інтересів сторін у суді є належність і допустимість документів для підтвердження повноважень представника.
Необхідно зазначити, що зміст домовленості, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) обумовлено умовами договору, зокрема й зобов’язання оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору про надання правової допомоги.
Водночас для підтвердження своїх повноважень представник сторони, інших учасників справи, згідно зі ст. 59 КАС України, надає суду довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Довіреність – це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках посвідчена іншою особою. Довіреність фізичної особи, за зверненням якої ухвалено рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який ухвалив таке рішення.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом та установчими документами.
Тут питання про наявність самого договору між клієнтом та адвокатом. Можна так сформулювати питання, що певні межі адвокатської таємниці охоплюють і цей договір. Він може містити певні пункти, які не підлягають розголосу. Різні адвокати, адвокатські об’єднання в різний спосіб намагаються це зробити. Інколи шляхом підписання додатків до договору, які не є публічними та зберігаються в адвокатському об’єднанні. Інколи це стосується навіть питань оплати, вони не включаються в загальний текст договору, а включаються вже в кінці, тому що це є таємниця між клієнтом і адвокатом, яку вони узгодили й обговорили. Тобто в цьому випадку незавжди є доцільним вимагати договір на представництво інтересів. Хоча, зазвичай, адвокати його надають разом із довіреністю для підтвердження, що домовленість все-таки існує, і це їм буде можливість у подальшому відшкодовувати витрати на правничу допомогу в разі, якщо рішення буде ухвалено позитивно на користь сторони. А втім, треба чітко усвідомлювати, що є певні межі повноважень, і, якщо довіреність не містить жодних вилучень, застережень, то адвокат наділений всіма, повністю, правами сторони у процесі. Це так, для того, щоб трішки розуміти формалізм, неформалізм і на що той договір може вплинути. Він впливає саме на те, що з договору можна побачити якісь вилучення з повноважень представника. Хоча, зазвичай, вони мають бути обговорені в довіреності.
Юля Король: Чи існує проблематика з належним оформленням ордера?
Андрій Кучма: Ордер – це письмовий документ, що у випадках, встановлених Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Типову форму ордера затверджує Рада адвокатів України.
Є певне Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, який передбачає порядок в його оформленні. Що стосовно ордерів. Ордер – простий документ який підтверджує наявність повноважень представляти інтереси певного клієнта, юридичної або фізичної особи. Ордер, зазвичай, не містить ніяких застережень і додаткових умов. Ордер – це лише своєрідне посвідчення. Водночас знову-таки виникає проблематика копії ордера, скільки ордерів має бути видано на ведення справи. Цілком зрозуміло, що на ведення справи видається один ордер, то й відповідно оригінал ордеру існує, і в цьому випадку його копії однаково будуть кимось завірятися. Цілком доречно й зрозуміло, що їх може завірити як сам адвокат, так і адвокатське об’єднання, адвокатське бюро. Будь-яка інша особа, зокрема суддя, не може завірити копію такого ордеру. Тобто, якщо буде оглянуто оригінал у судовому засіданні й у матеріали справи буде долучена копія, то тут її завіряє суддя, тому що пересвідчився. У будь-якому іншому випадку надати таку ж копію, щоб вона мала силу, суддя вже не може. Так само не може клієнт особисто завірити цей ордер, він не буде мати сили, оскільки ордер підтверджує саме повноваження адвоката. Стосовно оформлень ордерів зараз використовують таку формулу, що на зворотному боці зазначають застереження щодо обмеження прав адвоката на реалізацію прав у судовому засіданні. Наскільки це доречно? Це вже стала практика. Хоча, зазвичай, ми розуміємо, що адвокат наділений усіма повноваженнями. Як свого часу була практика стосовно довіреностей, що лише в разі наявності якихось вилучень, їх потрібно зазначити. Так і тут я вважаю: якщо на ордері жодних інших немає приміток, то адвокат наділений усіма повноваженнями. Якщо подивитись у справи, там дійсно є ордери на зворотному боці написано «без застережень» або «без обмежень». Намагаються уникнути додаткової тяганини, із залишенням без руху з якимись не підтвердженнями повноважень і таке інше. Тобто намагаються зараз адвокати врахувати все для того, щоб ордера максимально правильно оформити й подати його суду. Але тут знову потрібно сказати але. Давайте виходити з ситуації, що цей ордер оформлює сам адвокат. Тобто наявність або відсутність застережень має охоплюватись адвокатською етикою й не підлягає ревізуванню в суді. Тобто це відносини клієнта й адвоката, і якщо адвокат спотворить обсяг повноважень, який йому надав клієнт, і під час оформлення ордера не зазначить застережень або напише, що застереження відсутні, а це він робить самостійно... Чи є це доцільно? Це все ж таки, етика адвоката. І є важіль впливу на адвокатів у тому разі, якщо адвокат зловживає своїми повноваженнями, але це вже взаємодія клієнта й адвоката. Тому не впевнений, що дуже потрібно на ордері додаткові якісь примітки робити. Тим паче, що Рада адвокатів і Національна асоціація адвокатури жодним чином це не обумовлювали. І це вже хтось інший вигадав, але не вони. Вони вважали, що з їхніми важелями впливу й контролю адвокатів достатньо просто такого прямого ордера й усе. Без повноважень, без узгоджень, без прав, без нічого. Тому ось така тут ситуація.
Дар’я Суркова: Розкажіть, будь ласка, з якими типовими помилками в оформленні ордера чи довіреності ви стикнулися у своїй практиці?
Андрій Кучма: Перше й головне – це неналежне оформлення копій документу. Зазвичай, документи, які дуже часто використовуються, мають уже розроблені форми й бланки, вони сталі. Перша проблема: неправильна особа завірила копію. Ми часто мали проблеми з податковими органами, коли сам представник завіряв свою довіреність. У чому виникла тут проблема, ніхто не описав, водночас виникла необхідність завіряти копію довіреності не самому представнику, а його відповідно уповноваженій особі або керівнику, який видавав цю довіреність. Це трохи було не зрозуміло, все ж таки практика вийшла на те, що, оскільки особа має право подавати документи в суд й особисто їх підписувати, то відповідно вона має право й підписати копію, завірити копію такої довіреності. Але це стосується довіреності. Водночас ті ж особи завіряють копії документів, які вони надають суду. Була неузгодженість, але ми уникнули її. З ордерами проблем не було, оскільки адвокати фахово виконують свою роботу, тому зауважень там особливо не було. Виникли певні зауваження вже стосовно органу, у якому здійснюється представництво. І тут знову-таки думки розділилися, ситуація певний час проходила процедуру узгодження. Зараз остаточно визначено, що в ордері має бути зазначена конкретна установа, у якій здійснюється представництво. Чому це така проблема, на яку звернули увагу, яка дуже тривалий час опрацьовувалась у судовій системі? Тому що, з одного боку, можна зрозуміти, що особа уповноважує свого представника на представництво, представляти інтереси під час розгляду конкретного спору. Цей спір, зазвичай, проходить мінімум дві, а то й три інстанції, і не один раз, можливо. Чи треба в цьому випадку перелічувати всі суди й можливі палати, у які він може потрапити? З одного боку, начебто й не необхідно. Навіщо? Зрозуміло, справа, представництво в суді. А який це суд? З іншого боку, питання, пов’язане з компенсацією витрат на правничу допомогу, буде розподілене за інстанціями. Тобто відповідне повноваження, відповідна робота й відповідні виплати на правничу допомогу. Тобто все ж таки вийшли на те, що в ордері має бути конкретно зазначена установа, у якій має здійснюватися представництво. У нашому випадку Шостий апеляційний адміністративний суд. Тоді ми чітко знаємо, що в нашому судді цей адвокат уповноважений представляти інтереси. Відповідно на наступній стадії вже буде вирішуватися їхнє питання з клієнтом, самостійно, і вони визначать, чи будуть далі представляти цей адвокат і буде продовжений ордер чи договір на надання правничої допомоги. Питання ще були пов’язані з оформленням ордерів, але я вважаю, що вони не є дуже такими проблемними, вони вирішуються. Інколи безпосередньо надається можливість адвокату, якщо виникли помилки в оформлені, він може там навіть перед судовим засіданням переписати ордер, і це викликало якесь «що це за непотребство; що це, адвокат так бере і...»Ні, він має таке право, і навіть, якщо ми побачили помилку, то повністю є доцільним дати можливість усунути й продовжити судовий розгляд, аніж виходити з того, що адвокат не наділений повноваженнями, оскільки ордер неправильно оформлений або з довіреністю проблеми існують, які неможливо усунути зараз. Тобто основним має бути допустити учасників процесу, надати якісний рівень судочинства для того, щоб сторони були задоволені вирішенням... Звісно, не задоволені, оскільки справа була розглянута в суді й сторони отримали рішення, оскільки саме рішення дає можливість стороні визначитися. Прийняти це рішення й виконати, оскаржити його, і чи отримала особа сатисфакцію в судовій установі. Сатисфакцію в розумінні доведеності порушення її прав. Інколи бувають ситуації, коли особа вважає, що її право порушено, однак під час судового розгляду встановлено, що право жодним чином не порушено. Такі бувають ситуації. Але все ж таки, ми маємо бути спрямовані на те, щоб вирішити спір по суті, а не за процесуальними питаннями якимось чином його затягнути або повернути взагалі й таке інше.
Дар’я Суркова: Чи можемо ми надати побажання нашим слухачам?
Андрій Кучма: Побажання, мабуть, більш ретельно ставитися до оформлення документів щодо представництва, перевіряти їх додатково. Це не дуже складно. Коли ви подаєте документи, перевірте їх, що все, зокрема документи на представництво, оформлені правильно, і тоді не буде жодних питань щодо руху справи в частині саме підтвердження представництва. Тут буде все просто.
Юлія Король: Юридичні особи можуть користуватися послугами адвокатів, а можуть представляти самих себе. Адвокату достатньо довіреності чи ордера. Які документи потрібні для самопредставництва?
Андрій Кучма: У такому випадку юридична особа має статус зареєстрованої та відповідно є керівник або уповноважений орган юридичної особи, який внесений у реєстр, і в цьому реєстрі ми можемо перевірити, чи дійсно особа наділена повноваженнями надати таку довіреність або укласти договір з адвокатом або адвокатським об’єднанням. Тобто фактично в нас представниками будуть керівник або уповноважений орган – це самопредставництво. У нас може бути адвокат, повноваження якого підтверджуються належними документами. Тобто таким способом юридична особа бере участь у судових засіданнях і підтверджує повноваження своїх представників. Що тут більш детально сказати? У принципі, юридичні особи, зазвичай, належним чином оформлюють своє представництво, у них не виникає з цим жодних проблем, оскільки керівник, розуміючи, хто є власник печатки, переважно підписує. Питання, що особа яка має право фінансового підпису, право другого підпису й таке інше – у нас не виникало, тому я не стикався з тим, що підписував керівник юридичної служби або якогось відділення. Завжди підписується директором, уже президентів у нас немає. У певних асоціаціях є ще й президенти, але все ж таки перша особа підписує. Виникають інші проблемні питання, проте вони перебувають поза межами нашої можливості перевірки. Коли ми бачимо, що підпис, може, не дуже збігається з підписом на інших документах, але це виключно особисті думки, яким ми не маємо права якимось способом надавати оцінку. Ми не можемо казати, що підпис не вчинено особисто, а це факсиміле. Ми не можемо все це перевіряти. Це вже сторона і її внутрішня проблематика.
Якщо хтось підроблює документ, довіреність, повноваження – це не стосується суду. Суд не наділений, ми нічого не можемо зробити, у нас відсутні юридичні й процесуальні важелі для цього. Не можемо самі призначати експертизи, викликати сюди поліцію й таке інше. Саме «ой, мені здається, що тут підпис трошки не відповідає, от на довіреності і на договорі вони не збігаються між собою». Хоча, дійсно, бували такі ситуації, на це зауважується стороні, представникам для того, щоб вони могли якось відреагувати та щось зробити. Загалом це все.
Дар’я Суркова: Як щодо суб’єктів владних повноважень? З огляду на зміни 2016 року, які є проблеми з представництвом цих суб’єктів?
Андрій Кучма: Тут все трохи складніше. Від звичайної довіреності, з умовно кажучи, минулого року до теперішнього часу ми подолали серйозний шлях; виникли певні переліки документів, які мають бути подані для підтвердження повноважень представника.
Перше – це все ж таки самопредставництво, коли керівник представляє орган, але, якщо це не особисто керівник, то тоді це має бути уповноважена особа. І тут уже подаються додаткові документи: накази про призначення на посаду, положення про відділи, посадові інструкції, витяги з реєстрів. Тобто ті документи, які дають можливість чітко визначитись, що ця особа, яка представляє орган влади самоврядування в судовому засіданні, перебуває на відповідній посаді, наділена відповідними повноваженнями у відповідному структурному підрозділі тощо, і вона має право представити цей орган влади повною мірою. Зараз майже всі органи вжили заходів і їхні представники включені в реєстр як особи, які мають право представляти, але бувають певні помилки. Наприклад, надають посадову (прим. редактора) інструкцію, положення про департамент, а в документі має бути чітко визначене представництво в судах. Яке представництво вчиняється? Представництво в порядку самопредставництва з внесенням в Єдиний державний реєстр. Цього в положенні немає, але таке положення нам надають. Я розумію, що так у справу надавали документів і чудово. Але тут уже проблематика ставлення самого представника й рівень його підготовки, наскільки він розуміє, що саме він має надати суду, яким способом підтвердити. І коли ми надавали можливість, певний час відкладали засідання для того, щоб представники привели документи до ладу, адже взагалі може не бути представника. Уже є й рекомендації Верховного Суду, чітко виписаний перелік документів. Але замість цього ми отримали, що жоден представник не намагався нічого зробити, зібрав інший набір документів. Коли стає конкретне питання, на підставі чого ви з’явилися до суду, то виявляється, що в положенні зазначено, що представник може брати участь у позовному провадженні. До чого позовне провадження і представництво інтересів? Зараз уже більш менш сформувалася практика, і внесені зміни до Реєстру.
Це значне навантаження, оскільки кадровий резерв в державних органах не дуже стабільний. Працівники департаментів часто звільняються, знову треба буде вносити зміни, реєстраційні зміни. Для чого було це все утворювати, не зовсім зрозуміло. Ми повертаємося до нашого початку, коли було зроблено хороший, чіткий, правильний крок: представляють дві категорії: адвокати й прокурори. Якщо державу представляє адвокат або прокурор, держава буде мати фаховий, якісний юридичний захист. Держава буде розуміти, де відбувається порушення прав, коли прокурор каже, що порушення прав немає, держава підтверджує, що ніхто нічого не порушив, – це зовсім інший рівень розгляду. А в нас зараз виникає проблема з участю прокурорів, оскільки прокурор лише в певних випадках може брати участь. Хоча Конституція чітко сказала представляти інтереси держави.
Чому в нас всі зважають на кримінальний процес? Тільки може бути адвокат і прокурор. Тобто два фахівця по різні боки між собою проводять вирішення й доведення провини. А чого в адміністративному процесі не так? У нас, в адміністративному процесі, звинувачують державу, то хто має захищати державу? У цьому випадку – прокурор. І було б цілком зрозуміло. І тоді б прокуратура бачила системність порушень, що вони існують у схемах. І, можливо, відбулося б більш динамічне та якісне трансформування державних органів, коли є підтверджені судом системні порушення й не поодинокі, а їх ніхто не усуває, оскільки відсутній скажімо так «єдиний представник». Ця проблематика виникла із самозайнятими особами по ЄСВ. Коли їм сказали сплачувати ЄСВ і як фізичним особам-підприємцям, і як самозайнятим особам, тобто двічі. Це були спроби окремих податківців, вирішувалася можливість нового порушення, чи існує воно чи ні, але ж це отримало системний характер, було дуже багато позовів. Є уже стала практика, тобто вже було підтверджено, що держава є не правою, вирішуючи в такий спосіб питання оподаткування. Але якби був прокурор, не відбувалося б такого розмивання між податковими органами: то інша область, а то інший район, а то рівень міста, а то Київська область. Припустимо: представляють інтереси держави п’ять прокурорів, вони все в голові тримають, усе знають.
Чому я вважаю, що все ж таки цей крок був позитивний? І ми б отримали більше захисту. І держава, і громадяни. Повертаючись до самого питання, зараз більш-менш впорядкували все це, і представництво відбувається тими самими представниками, які пів року чи більше приходили просто з довіреністю. Зараз вони так само приходять, але вже з більшим пакетом документів.
Ольга Шкіль: Отже, шановні слухачі, ми дякуємо нашим колегам за таку цікаву розмову. Давайте підсумуємо цю велику, значну й проблемну тему – представництво й самопредставництво.
По-перше, ми вже зрозуміли, що це питання є дискусійним. Якщо особа представляє чиїсь інтереси, то це представництво, якщо представляє свої інтереси самостійно, то це самопредставництво. На практиці останнє можуть здійснювати й суб’єкти владних повноважень, і юридичні особи, використовуючи таке право через керівників або уповноважених осіб, які внесені до реєстру або мають відповідні повноваження, закріплені в положенні, у посадовій інструкції тощо.
По-друге, зміни до Конституції України 2016 року. Представництво здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді з 1 січня 2017 року. У судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018 року, а в першій інстанції – з 1 січня 2019 року. З 1 січня 2020 року виключно прокурори або адвокати представляють інтереси органів державної влади та місцевого самоврядування в судах. Варто наголосити, що в справах, провадження у яких відкрите до 30 вересня 2016 року, представництво здійснюється за старими правилами. Не будучи адвокатом, особа може представляти інтереси іншої за довіреністю лише в справах незначної складності (їхній перелік наведений у частині 6 статті 12 КАС України) і також в справах, провадження в яких відкрите до 30 вересня 2016 року.
Щодо оформлення довіреності й ордера. Раніше існувала проблема з тим, хто повинен завіряти копії довіреності, але за останньою практикою керуємося тим, що особа, якій видано довіреність, може завіряти її копії. Щодо ордерів, то в них необхідно вказувати конкретну установу, у якій буде здійснюватися представництво.
Для представництва адвокату достатньо ордера або довіреності. Для самопредставництва суб’єктів владних повноважень перелік документів трохи ширший. Мають бути довіреність, посадова інструкція або положення, у яких чітко зазначено право представника відстоювати інтереси, або цей представник має бути внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Сподіваємося, що цей подкаст був корисним для вас. Обов’язково переслухайте попередній! А ми вже готуємося до шостого подкасту.
Щиро з вами.