Проблемні аспекти пенсійного та соціального забезпечення ВПО та жителів зони конфлікту
Круглий стіл
«Конфлікт на Донбасі: виклики, загрози та їх правове врегулювання»
Суддя Київського апеляційного адміністративного суду
Желтобрюх Ірина Анатоліївна
Статистична довідка (за умови, якщо попередні доповідачі не торкалися цих цифр). Станом на початок 2017 року, за даними структурних підрозділів соціального захисту населення обласних та Київської міської державних адміністрацій, взято на облік 1 654 845 переселенців або 1 334 297 сімей з Донбасу і Криму. 1 087 167 сімей звернулись за призначенням грошової допомоги, 997 513 з них таку допомогу призначено. З початку 2016 року отримувачам допомоги профінансовано 2 934 630 тис. гривень. Близько 60 % з усієї кількості ВПО - це діти та особи похилого віку.
Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні, - декларує стаття 2 ЗУ № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – Закон № 1706).
Але вже наступною своєю статтею цей Закон нерозривно «пов’язує» право на реалізацію таких прав і свобод із наявністю і чинністю спеціальної довідки, за відсутності якої усі задекларовані права можуть виявитися химерними: «Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи».
Далі по тексту Закону (стаття 7) реалізація усього обсягу конституційних прав («на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг…») здійснюється і гарантуються вже виключно для «взятої на облік внутрішньо переміщеної особи» - за умови підтвердження такого спеціального статусу певним документом (довідка ВПО, електронне пенсійне посвідчення, тощо).
Справедливості заради слід відмітити й низку позитивних зрушень в частині вдосконалення законодавчої бази, що закріплює права і свободи ВПО.
Так, 24 грудня 2015 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 921-VIII, направлений на посилення гарантій дотримання прав і свобод ВПО та спрощення процедур їх обліку. З набранням чинності цим законом (13 січня 2016 року) на облік як ВПО можна стати іноземцю чи особі без громадянства; законодавчо визначено, що довідка ВПО дійсно безстроково і діє від часу видачі до її скасування/припинення дії, і проставляти в ній штамп міграційної служби, як того вимагали Управління ПСЗН, вже не потрібно; уможливлений облік ВПО без попередньої реєстрації (прописки) за умови доведення факту проживання на неконтрольованих територіях; унормовано процедуру скасування дії довідки ВПО.
Тож, спеціальний статус ВПО накладає на особу певні обов’язки і обмеження, перш за все в частині, що стосується реєстрації та обліку, а також повідомлення про зміну адреси місця фактичного проживання та обмеження виїзду.
Для адресної допомоги, що передбачена постановою КМУ від 01.10.2014р № 505, - це цілком справедливо з огляду, по-перше, на правову природу такої допомоги: щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; та, по-друге, - на джерела її фінансування: сплачується така допомога за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету та коштів, що надходять до державного бюджету як благодійна або міжнародна допомога.
Разом з тим, у питаннях призначення, переведення чи перерахунку пенсії та інших видів соціального забезпечення, які передбачені Конституцією та спеціальними законами України різним категоріям адресатів незалежно від спеціального статусу ВПО, - уповноваженим органам влади необхідно з розумінням ставитися і відшукувати шляхи подолання проблем втрати документів та збирання документальних доказів на підтвердження певних юридичних фактів.
Так, нажаль, усталеною є практика органів Пенсійного фонду України щодо неприйняття документів, що підтверджують стаж роботи та суми отриманої заробітної плати лише на тій підставі, що такі довідки видані підприємствами з територій, які не підконтрольні українській владі. При цьому жодного доводу на спростування наведених у таких довідках відомостей такий СВП не наводить (до прикладу, постанова ВАСУ № к/800/11086/17 від 07.04.2017). При вирішенні такого роду питань судам слід бути особливо пильними та оцінювати докази у їх сукупності, адже можливість фальсифікації доказів не виключена, а можливості їх перевірки – суттєво обмежена.
Крім того, судам слід ретельно перевіряти, чи не є поводження у різний спосіб з громадянами однієї країни у відносно схожих ситуаціях дискримінацією за ознакою місця проживання/походження.
Як приклад можна навести справу за позовом гр. С. до Лівобережного об’єднаного управління ПФУ про визнання протиправним припинення виплати пенсії та зобов’язання її поновлення. У цій справі орган Пенсійного фонду, на виконання постанови КМУ № 637 від 05.11.2014р. припинив перерахування пенсії позивача на картковий рахунок у Приватбанку, зобов’язавши останнього відкрити рахунок в Ощадбанку, отримавши ЕПП. Задовольняючи позов, суд виходив з принципів Верховенства права та рівності громадян перед законом, і встановив звуження обсягу гарантованого законом права одержувача пенсії обирати банківську установу самостійно через видання підзаконного нормативного акту.
Негативним явищем стала практика ігнорування органами влади положення Закону про безстроковість дії довідки ВПО, що призводило до неможливості реалізації прав ВПО, наприклад, отримати соціальні виплати. Так, працівники Державної міграційної служби (далі - ДМС) після набрання чинності вказаним законом перестали проставляти штампи про реєстрацію місця проживання на довідках ВПО, оскільки втратили відповідні повноваження відповідно до Закону. В той же час, органи соціального захисту населення нерідко розглядали довідку ВПО без відмітки органу міграційної служби як недійсну, керуючись підзаконними актами (постановами Уряду № 509 и № 505) , які протягом значного часу залишались неузгодженими із оновленим Законом.
16 Лютого 2016 року Міністерством соціальної політики України було видано лист № 672/0/10-16/081 "Про посилення контролю за виплатами", в якому надано доручення управлінням праці і соціального захисту населення на місцях посилити контроль за процедурою взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. А вже 18 лютого до органів праці та соціального захисту населення почали надходити списки переселенців, що містили інформацію про осіб, які начебто повинні бути зняті з обліку як внутрішньо переміщені особи через те, що проживають на тимчасово непідконтрольній території України.
Відповідно до інформації, яка поширювалась інформаційним простором у різних регіонах України, органи соціального захисту населення на підставі зазначених вище списків масово виключали ВПО із бази даних ВПО без попередження та письмового рішення з обґрунтуванням підстав такого виключення.
У зв'язку з ініціативою скасування довідок, переміщеним особам були призупинені всі соціальні виплати та пенсії, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції", безпосередньо залежать від чинності довідки про взяття їособи на облік як ВПО. Від такої кампанії особливо постраждали найбільш вразливі категорії ВПО, а саме пенсіонери та ті, хто виживає лише за рахунок отримання соціальних виплат, особи з інвалідністю та обмеженими можливостями. При цьому повного розуміння процедури відновлення пенсійних виплат, як і єдиного підходу до процесів їх відновлення у органів виконавчої влади, немає. До суду досі надходять позови про поновлення соціальних виплат, припинених через скасування дії означених довідок.
Постановою КМУ № 167 органи соціального захисту населення уповноважені "знімати з обліку" ВПО на підставі інформації Міністерства внутрішніх справ, ДМС, СБУ, Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерства фінансів України (далі - Мінфін). Проте дане положення не відповідає Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", який встановлює виключний перелік підстав для скасування довідки ВПО та визначає конкретні шляхи отримання інформації, на підставі якої рішення про скасування такої довідки може бути прийняте.
Цією ж постановою КМУ введено ще низку заходів, які можна з упевненістю назвати дискримінаційними. Так, з 01 липня 2016 року всім ВПО виплата (продовження виплати) пенсій та всіх видів соціальних допомог має здійснюватися тільки через ПАТ "Державний ощадний банк України" (далі - Ощадбанк). Дане положення суттєво обмежує ВПО у виборі способу та місця отримання коштів;
з 1 серпня 2016 року ВПО-пенсіонерам видаються банківські картки посиленого ступеня захисту, які одночасно є їхніми пенсійними посвідченнями;
пенсіонери ВПО зобов’язані проходити фізичну ідентифікацію у відділеннях Ощадбанку. Після отримання банківської картки із посиленим захистом ВПО перші два рази зобов’язана проходити ідентифікацію раз на півроку, а інший час – раз на рік;
якщо особа не з’явилась до Ощадбанку для фізичної ідентифікації у визначений термін, то операції за її рахунком будуть зупинені Ощадбанком до моменту звернення ВПО.
Так само не містить правового обґрунтування легітимної мети введення додаткових обмежень постановою Уряду країни від 8 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".
Цією постановою встановлені додаткові порівняно з іншими громадянами України умови призначення усіх соціальних виплат переміщеним особам - проходження перевірки місця фактичного проживання/перебування особи. Відсутність особи за вказаним нею місцем проживання тягне за собою прийняття рішення про відмову в призначенні виплат. Відновлення виплат можливе не раніше ніж через 2 місяці, а випадку скасування довідки, - не раніше ніж через півроку.
Такі положення означеного підзаконного акту призводять до дискримінації ВПО порівняно з іншим населенням України, що мають право на пенсію відповідно до статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка встановлює, що пенсії виплачуються незалежно від реєстрації місця проживання. Ці приписи є також обмеженням права громадян на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, гарантованих одноіменним Законом України.
Підкреслю, що такі обмеження не стосуються решти громадян України. Вони введені в дію підзаконними нормативними актами, які не містять обґрунтування легітимної мети введення таких обмежень. Наразі в Україні не введено ні надзвичайного, ні воєнного стану. То чому ж особа, що виїхала, наприклад, до Російської Федерації, чи, припустімо, Ізраїлю, матиме право на соціальне забезпечення, а ті, хто за спливом тяжких сімейних чи особистих обставин не зміг фізично покинути домівку на Сході України – ні…?
Нижче наведу кілька засадничих принципів, дотримання яких є основною гарантією панування принципу Верховенства права у суспільстві.
Конституція України
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Стаття 22. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
Стаття 14. Заборона дискримінації
Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
З рішення КСУ N 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року:
«Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами».
З рішення ЄСПЛ Пічкур проти України (Заява № 10441/06):
«Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.
У цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.
Різниця у поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу».
Наразі готується до обговорення законопроект № 6400 «Про тимчасово окуповану Російською Федерацією територію України». Йому протиставлені два більш лояльних і «людяних» проекти законів на означену тематику.
Прошу вас, шановні народні обранці, обговорюючи зміст законопроектів, пам’ятати, що боротьба йде не лише за території чи майно. Перш за все боротьба йде за людей, за громадян нашої країни, - України.