До питання про ліцензування діяльності з надання послуг щодо організації аукціонних торгів у сфері господарських правовідносин

Помічник судді Київського апеляційного адміністративного суду

Молчанова Марина Євгенівна

Розвиток аукціонного товарообігу на території України обумовлює появу суб’єктів господарювання, які надають послуги з організації та проведення аукціонних торгів.

Предметом нашого дослідження є визначення правових засад діяльності організаторів господарських аукціонів. Актуальність даного питання обумовлена відсутністю належного нормативного регулювання порядку створення зазначених суб’єктів господарювання та юридичною невизначеністю їх процесуального статусу.

Дослідження національного законодавства у галузі аукціонного товарообігу, зокрема Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [1, ст.9] надає підстави стверджувати про те, що за загальним правилом ведення діяльності з надання послуг щодо організації аукціонних торгів у сфері господарських правовідносин не підлягає ліцензуванню. Окрім того, на законодавчому рівні не визначено вимоги, яким повинні відповідати суб’єкти господарювання, що здійснюють діяльність з надання послуг з організації та проведення господарських аукціонів.

На нашу думку, такий підхід є невиправданим та потребує корегування з огляду на те, що реалізація товарів на господарських аукціонах пов’язана із великим обігом грошових коштів та ризиком порушення учасниками торгів правил чесної конкуренції. Викладене обумовлює необхідність підвищення контролю з боку держави за діяльністю організаторів аукціонних торгів у межах господарських правовідносин, які повинні забезпечувати додержання прав та інтересів як продавців, так і потенційних покупців майна на аукціонах даного виду. Тому, вважаємо, що доцільним є розроблення та нормативне закріплення загальних вимог до суб’єктів господарювання, які виявили бажання надавати послуги з організації та проведення аукціонних торгів. На наш погляд, по-перше, проведення аукціонних торгів має бути основним серед інших видів діяльності суб’єкта господарювання, що закріплені у його статуті. По-друге, організатори аукціонних торгів повинні мати досвід роботи у галузі аукціонного товарообігу не менше двох років, що буде підтвердженням наявності необхідної кваліфікації даних суб’єктів господарювання. Окрім того, організатор аукціонних торгів має володіти технічними можливостями для забезпечення продажу товарів на господарському аукціоні: необхідне обладнання, приміщення, придатне для зберігання товарів, склад робітників, що мають відповідні знання та навички. Наприклад, для проведення самої процедури торгів організатор призначає ведучого, який у національних нормативних актах іменується ліцитатором, а в доктрині та законодавстві зарубіжних країн – аукціоністом. У більшості підзаконних нормативно-правових актах ліцитатор визначається як ведучий аукціону, який повинен знати порядок і володіти технікою проведення торгів. Організатор аукціону та обраний ним ліцитатор повинні перебувати між собою у трудових правовідносинах.

Окрім того, вважаємо, що особою, яка бажає надавати послуги з організації та проведення господарських аукціонів, повинен бути створений гарантійний фонд, призначений для відшкодування збитків учасників аукціону у разі порушення їх прав з вини організатора аукціонних торгів (наприклад, у випадку визнання результатів торгів недійсними через встановлення факту змови між організатором та покупцем).

Відповідність суб’єкта господарювання вказаним вимогам має посвідчуватися шляхом надання йому дозволу (ліцензії) на здійснення діяльності з надання послуг щодо організації та проведення аукціонних торгів. Особи, які отримали такий дозвіл повинні вноситися до реєстру організаторів господарських аукціонів. Тим більше, що національному законодавству вже відома подібна практика. Так, у 2012 році із внесенням змін та доповнень до Закону України «Про здійснення державних закупівель» було закріплено, що оператори електронних майданчиків, які виступають організаторами реверсивних аукціонних торгів, повинні бути внесені до відповідного реєстру, що містить сукупність відомостей про суб'єктів господарювання, які мають право здійснювати діяльність з організації державних закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону. Таке право операторам електронних майданчиків надається відповідним дозволом, який здобувається на конкурсній основі[2, ст.1].

Також хочемо зазначити, що законодавче закріплення вимог до організаторів господарських аукціонів повинно супроводжуватися забороною суб’єктам господарювання, які мають намір реалізувати свій товар шляхом аукціонного продажу, проводити торги самостійно та, відповідно, зобов’язанням продавців укладати зі спеціалізованими суб’єктами господарювання договір про проведення аукціону. На нашу думку, правова регламентації наведених вимог обумовлюється необхідністю наявності спеціальних знань, кваліфікаційних і професійних навичок в особи, яка забезпечує проведення аукціону, а також потребою у забезпеченні прозорості аукціонних торгів.

Вважаємо, що посилення державного контролю за діяльністю організаторів господарських аукціонів обумовлює необхідність створення спеціалізованого органу державної влади, який наділятиметься наступними повноваженнями: 1) видача ліцензій з надання послуг щодо організації та проведення господарських аукціонних торгів; 2) здійснення нагляду та контролю за діяльністю організаторів господарських аукціонів; 3) витребування щорічних звітів від організаторів господарських аукціонних торгів; 4) прийняття рішення про анулювання ліцензії організатора господарського аукціону у випадках, передбачених законодавством. До таких випадків пропонуємо віднести порушення організатором господарських аукціонів правил проведення торгів; наявність установленого в судовому порядку факту змови між ним та одним або кількома учасниками аукціону, метою якої є отримання організатором торгів матеріальної вигоди; застосування методів нечесної конкуренції.

Таким суб’єктом владних повноважень, на наш погляд, міг би стати новостворений орган в системі органів виконавчої влади - Аукціонний комітет України. Слід зазначити, що на даний момент в Україні вже існують аукціонні комітети. Однак, сфера їх діяльності є узкопрофільною та обмежується окремою галуззю аукціонного товарообігу. Окрім того, деякі з них не наділені повноваженнями контролюючого органу та переважно виконують завдання з організації аукціонних торгів окремих груп товарів. Наприклад, аукціонний комітет з реалізації матеріальних цінностей державного резерву виконує функції щодо розгляду заявок претендентів на участь в аукціонних торгах, забезпечує проведення аукціонів, визначає переможців й тощо[3]. Аукціонний комітет з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля, який утворюється з трьох представників від Міністерства економічного розвитку України та Міністерства енергетики і вугільної промисловості України та чотирьох представників Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", здійснює загальне керівництво та контроль за дотриманням умов проведення аукціонів[4, п.4-6].

Підводячи підсумки зазначимо, що на наш погляд, організатором аукціонних торгів у галузі господарських правовідносин має бути спеціалізований суб’єкт господарювання, який отримав дозвіл надавати послуги з організації та проведення аукціонних торгів.

Список використаних джерел:
1. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» : станом на 01 березня 2013 року / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Відомості Верховної Ради України, 2013. - № 23. - 225-с.
2. Закон України «Про здійснення державних закупівель»: станом на 09 травня 2013 року / Верховна Рада України. – К.: Офіційний вісник України, 2012. - № 46, 275-с.
3. Наказ Державного комітету України з Державного матеріального резерву про затвердження Положення про аукціонний комітет з реалізації матеріальних цінностей державного резерву: станом на 09 грудня 2012 року / Верховна Рада України. – К.: Офіційний вісник України, 2011. - № 1, 696-с.
4. Постанова Кабінету Міністрів України про затвердження Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу: станом на 17 квітня 2013 року / Верховна Рада України. – К.: Офіційний вісник України, 2013. - № 28, 560-с.