Способи захисту прав інвесторів: теоритичні та практичні питання

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду,
 кандидат юридичних наук,

Хрімлі О.Г.

У статті зазначено, що дієвим важелем підвищення ефективності  інвестиційної діяльності в України є інститут захисту прав інвесторів, основною складовою якого є  способи захисту прав, які пропонуються державою та допомагають інвестору  реалізувати  право на захист. Способи захисту прав інвесторів  вимагають глибоких теоретичних досліджень,   результатом яких  має стати  вдосконалення законодавства України  з питання захисту прав інвесторів. У роботі проаналізовано  теоретичні наробки та законодавство України, що дозволило автору запропонувати  визначення терміну: «способи захисту прав інвесторів» як передбачені загальним і спеціальним законодавством, а також договором заходи для попередження правопорушення, відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і законних інтересів інвесторів, правовим інструментом для реалізації яких є засобі захисту прав. Запропоновано визначення терміну: «способи захисту прав інвесторів» закріпити у спеціальному інвестиційному законодавстві України. Автор  комплексно досліджує загальні способі захисту прав, які закріплено як цивільним так і господарським законодавством. У статті проаналізовано спеціальні способи захисту прав інвесторів, які передбачено нормами Господарського кодексу України, Законами: «Про інвестиційну діяльність», «Про захист іноземних інвестицій на Україні», «Про режим іноземного інвестування». Аналіз цих законодавчих актів дозволів автору запропонувати зміни до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України відносно інших способів захисту прав інвесторів. Викладені, у статті, пропозиції  дозволяють інвесторам: 1) захищати свої права і законні інтереси способами, які передбачено  загальним,  спеціальним інвестиційним законодавством та договорами; 2)  не вишукувати потрібні норми права серед непомірної кількості законів, якщо усе спеціальні способи захисту прав, які передбачено спеціальним законодавством України про інвестиційну діяльність, закріпити в одній нормі права.

Ключові слова: спосіб захисту прав інвесторів, спеціальні способи захисту прав інвесторів, загальні способи захисту прав інвесторів,  інвестиційне законодавство.

This Article says that the powerful driver for enhancing the efficiency of investment activities in Ukraine is the institute of protection of investors’ rights, the major constituent of which shall be remedies offered by the state and helping an investor in exercising his rights to protection. Remedies available to investors require in-depth theoretical studies, which should result in improvement of Ukrainian legislation regarding matters of protection of investors’ rights. In this work theoretical advances and laws of Ukraine have been analyzed, which allowed the author to suggest definition of the term: “investors’ remedies” as provided by general and special laws, as well as the contract, measures for prevention of offenses, restoration (acknowledgment) of violated (contested) rights and legal interests of investors, and remedies are a legal tool for realization of them. I suggested to put definition of the term “investors’ remedies” into language of special investment legislation of Ukraine. The author studies comprehensively common remedies, which are envisaged by both civil and economic legislation. The article analyzes special remedies available for protection of investors’ rights provided by norms of the Economic Code of Ukraine, Laws of Ukraine “On investment activities”, “On protection of foreign investments in Ukraine”, “On foreign investment regime”. Analysis of these legislative acts allowed the author to suggest amendments to Part 2 Art. 20 of the Economic Code of Ukraine regarding other remedies. Suggestions given in the article allow investors: 1) protecting their rights and legal interests by means envisaged by general and special investment laws and contracts; 2) not to search for the required legal norms in the massive amount of laws, when all special remedies envisaged by special legislation of Ukraine concerning investment activities will be contained in one legal provision.

Key words: investors’ remedy, special remedies of investors, general remedies of investors, investment laws.

Економічна ситуація в Україні свідчить про необхідність збільшення фінансових надходжень для сприятливого розвитку господарської діяльності. На сьогоднішній день, бюджетні надходження не дозволяють вирішити ті питання, які існують в економіці, тому доцільно залучати додаткові кошти для вирішення соціально-економічних проблем в державі. Простіше кажучи, економіка України потребує збільшення інвестиційних надходжень, що неможливо без забезпечення належного правового регулювання всіх аспектів інвестиційної діяльності  в державі.

Дієвим важелем підвищення ефективності  інвестиційної діяльності в України є інститут захисту прав інвесторів, основною складовою якого, без перебільшення, можливо назвати способи захисту прав, які пропонуються державою та допомагають інвестору  реалізувати  право на захист. Способи захисту прав інвесторів  вимагають глибоких теоретичних досліджень,   результатом яких  має стати  вдосконалення законодавства України  з питання захисту прав інвесторів.

Проблемам, які пов'язано із захистом  прав  приділяли увагу  такі вчені  як: О.П. Подцерковний,  Д.В. Задихайло,  Д. М. Притика, М. В. Амельченко, В. М. Стойка, В.Д. Чернадчук та інші науковці. Проте  питання щодо  визначення, а також законодавчого  забезпечення  способів захисту прав  інвесторів недостатньо повне відображені в наукових розробках і потребують подальшого всебічного дослідження.

Мета цей статі дослідити теоретичні наробки та законодавство України і запропонувати авторське визначення терміну: «спосіб захисту прав інвесторів», а також обґрунтувати положення вдосконалення законодавства України щодо способів захисту прав інвесторів.

У наукової літературі до  визначення категорії «спосіб захисту» існує декілька підходів. Так, Т.М. Підлубна вважає, що спосіб захисту – це передбачені законом або договором правові прийоми, за допомогою яких особа, цивільне право якої порушене, не визнається або оспорюється має змогу припинити його порушення, здійснити його відновлення і таким чином реалізувати надане їй суб’єктивне цивільне право на захист [Pidlubna, 2009. – p.61].

Г. П. Тимченко зазначає, що способи захисту можна визначити як засоби здійснення цих прав та інтересів у разі їх порушення або оспорювання [Tymchenko, 2002. – p. 37].

В. М. Амельченко розглядає способи захисту господарських прав як передбачені законом господарсько-правові заходи, за допомогою яких правочинними органами відновлюються порушені права та застосовуються до порушника господарсько-правові санкції [Amel’chenko, 2003. p. 47].

Таким чином єдності підходів до визначення терміну: «спосіб захисту» серед учених немає. Одні вчені, способі захисту визначають через механізм досягнення поставлених цілей, а саме: засоби, прийоми.  Інші  через заходи, за допомогою яких суб’єкт господарювання, чиє  право  порушено, домагається досягти тій ці іншій мети. Тому для більш повного осмислення терміну: «способі захисту прав інвесторів» та  не допущення порушення  прав, а також відновлення порушених  прав інвесторів необхідно знати положення законодавства, що закріплює  способи захисту прав і вміти їх застосовувати.  

Законодавство України надає інвестору  право самостійно вибирати  спосіб захисту  прав і законних інтересів у межах позначених законодавством. Правильний вибір та ефективне використання  передбачених законодавством  способів захисту прав інвесторів є запорукою успішного результату інвестиційної діяльності.

У процесі інвестування виникає доволі широкій круг проблем, які пов'язано із здійсненням господарської діяльності учасниками інвестиційного процесу,  тому захищати права інвесторів необхідно практично на кожному етапі життєдіяльності суб’єкта господарювання (створення суб'єкту господарювання: внесення інвестицій  до статутного капталу;  здійснення діяльності  суб'єктом господарювання: використання  інвестицій  з метою отримання прибутку, заключення, зміна, припинення, реалізація  господарсько-правових договорів інвесторами; припинення діяльності: відчуження інвестиції, тощо). Це свідчить, що загальні способі захисту прав  суб’єктів господарювання можуть повною мірою використовуватися для захисту прав інвесторів.

Загальні способі захисту прав передбачено як цивільним так і господарським законодавством. Таким чином для забезпечення комплексного дослідження доцільно проаналізувати  норми права щодо захисту прав суб'єктів господарювання,  що передбачені Господарським Кодексом України (далі-ГК України) [Hospodars’kyy kodeks Ukrayiny, 2003, # 18, St. 114] і Цивільним Кодексом України (далі-ЦК України) [Tsyvil'nyy kodeks Ukrayiny, 2003, # 40, St. 356], які можуть застосовуватися для захисту прав  інвесторів у процесі господарювання.

У  першу  чергу потребують вивчення норми цивільного законодавства.  Ч. 2 ст.16 ЦК України встановлює способи  захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення;  примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Норми ГК України, які передбачають загальні  господарсько-правові способі захисту прав інвесторів вимагають більш детального аналізу, так як  саме господарсько-правові способі захисту прав здебільшого використовуються інвесторами у процесі господарювання. Ч.2 Ст.20 ГК України визначає, що кожний суб'єкт господарювання  має право на захист своїх прав і законних інтересів та передбачає шляхи захисту. Пропонуємо короткий аналіз закріплених ч.2  ст.20 ГК України  способів (шляхів) захисту прав і законних інтересів.  

1) Визнання наявності або відсутності прав. Вимога про визнання права як спосіб захисту права не є новелою вітчизняного законодавства, оскільки цей спосіб було передбачено й Цивільним кодексом УРСР 1963 р. Визнання наявності або відсутності прав є необхідною передумовою для визначення правомірності поведінки порушника права. Наприклад, судові органи можуть визнати право інвестора  здійснювати інвестиційну діяльність,  що дозволить  захистити  права  інвестора  від порушень.

2) Визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Цей спосіб захисту є одним із важливих і поширених  та може застосовуватися лише в судовому порядку. На сьогодення, цю категорію спорів розглядають адміністративні суди, в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України [Kodeks administratyvnoho sudochynstva Ukrayiny, 2005, ## 35; 35-36; 37, St. 446]. Як свідчить  практика, в актах державних та інших органів досить часто містяться положення, які викликають порушення порядку створення, ліквідації та реорганізації суб'єктів інвестиційної діяльності, передачі майна, оподаткування і т. п. У судовому порядку такі акти повністю або частково визнаються недійсними.

3) Визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом. З підстав, передбачених законом, господарський суд в порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України [Hospodars’kyy protsesual’nyy kodeks Ukrayiny, 1992, # 6, St. 56] може визнати недійсними господарські угоди, які здійснюються в процесі інвестиційної діяльності.

4) Відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання. Цей спосіб захисту прав інвестори  можуть використовувати в процесі здійснення підприємницької діяльності для поновлення порушених прав.

5) Припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Це той спосіб  захисту прав, який допомагає учасникам інвестиційного процесу припинити порушення їх прав і законних інтересів.  Чим раніше будуть  припинені незаконні дії, тим меншою буде завдана шкода інвестору. Цей спосіб   відображає природу права на захист.  

6) Присудження до виконання обов'язку в натурі. Цей спосіб застосовується, коли відповідач зобов’язаний був вчинити певні дії стосовно позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов’язок. Тобто цей спосіб захисту застосовується за наявності зобов’язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.  

7) Відшкодування збитків. Згідно з частиною 2 статті 217 ГК України відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Натомість, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.  

8) Застосування штрафних санкцій. Штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

9) Застосування оперативно-господарських санкцій. На відміну від штрафних санкцій, які можуть бути передбачені як в законі, так і в договорі, оперативно-господарські санкції можуть бути передбачені тільки в договорі. Однією з важливих особливостей оперативно-господарських санкцій є те, що вони можуть застосовуватися незалежно від відсутності чи наявності вини суб’єкта господарювання. Оперативно-господарські санкції̈ виконують запобіжну функцію.  

10) Застосування адміністративно-господарських санкцій. За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового чи майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення, допущеного суб'єктом господарювання, та ліквідацію його наслідків.

11) Установлення, зміни і припинення господарських правовідносин. Для захисту прав інвесторів можуть слугувати й установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

12) Іншими способами, передбаченими законом.

Дослідження  ч. 2 ст. 20 ГК України  дозволяє зробити висновок, що у цей норми права одночасно застосовуються терміни «шляхи захисту» і «способи захисту», цей казус доцільно прибрати та  словосполучення: «шляхи захисту»  замінити  на термін: «способи захисту».

Порівняльний аналіз норм  ст. 20 ГК України і ст. 16 ЦК України,    які встановлюють способи захисту прав та інтересів, свідчить про те, що обидва кодекси містять невичерпний перелік способів захисту  прав та інтересів. Так, визначений частиною другою ст. 20 ГК України перелік способів захисту прав і законних інтересів закінчується фразою: «іншими способами, передбаченими законом». Аналогічна фраза  має місце в ч. 2 ст.16 ЦК України: «суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом».

Серед вчених  правників питання визначеності інших способів захисту прав є дискутивним. Наприклад, В.В. Петруня пропонує використати досвід Федеративної Республіки Німеччини, Англії та загальні принципи права, і  надати господарським судам законну можливість гнучко, у відповідності з призначенням судового розгляду, тлумачити норми законодавства про встановлення способів захисту прав суб'єктів господарювання та вважає доцільним змінити положення ч. 2 ст. 20 ГК, в якій зазначено «іншими способами, передбаченими законом»  словами: «іншими способами, що не суперечать законодавству та принципу права» [Petrunya, 2012, p. 521, 525].

На думку, І. М. Злокоман аналіз законодавчо визначеного переліку способів захисту прав суб’єктів господарювання зумовив можливість доповнити існуючий перелік способів захисту прав, що передбачений у ст. 20 ГК України, таким положенням: «надання суду права визначати з урахуванням обставин справи та характеру порушення способу захисту порушеного права інвестора» [Zlokoman, 2011, 199 s.].

Спірними є пропозиції  І. М. Злокоман,  В.В. Петруня щодо  надання суду право самостійно  визначати способи захисту прав. На наш погляд, надання суду право самостійно тлумачити норми законодавства та на свій розсуд визначати способи  захисту прав суб'єктів господарювання, інвесторів  дає можливість суду скористатися не чітко прописаною  нормою права у своїх, найчастіше,  корупційних інтересах. Доцільно зазначити, що на сьогодення, в державі йде безкомпромісна боротьба з корупцією, у тому числі, у судовій сфері, тому норми права не повинні містити положень корупційного характеру. Також зазначені пропозиції суперечать вимогам ст.5 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» [Pro zasady derzhavnoyi rehulyatornoyi polityky u sferi hospodars’koyi diyal’nosti, 2004, # 9, St. 79], яка встановлює, що забезпечення  здійснення державної регуляторної політики включає: «викладення положень регуляторного акту у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акту». Таким чином законодавство України  про регуляторну політику в сфері господарської діяльності  вимагає, щоб норми права були доступними  та однозначними  для розуміння, що виключає  можливість  суду на свій розсуд  тлумачити і визначати способи  захисту прав.

У ст.16 ЦК України передбачено, що способі захисту можуть встановлюватися не тільки законом, але і договором. Проте в ст.20 ГК України відсутня можливість встановлення способу захисту  прав договірним шляхом.

Для усунення колізії між нормами ЦК України і ГК України та надання інвестору, який здійснює підприємницьку діяльність, можливості  захищати  права і законні інтереси не тільки способами захисту прав, які передбачено законодавством, а й способами встановленими договором необхідно відповідну норму  права закріпити у господарському законодавстві.  

Досліджуючи проблему застосування способів захисту прав інвесторів необхідно торкнутися ще одного питання, яке потребує законодавчого вирішення. Способи захисту прав, що зазначені у ст.16 ЦК України і ст.20 ГК України можливо  визначити як загальні, що використовуються інвесторами для захисту прав і законних інтересів у процесі господарювання. Проте способи  захисту прав інвесторів повинні відображати  специфіку, що зумовлено не лише теоретичними суперечками, а також особливостями інвестиційного законодавства, яке крім загальних  господарсько-правових способів  захисту прав встановлює спеціальні способи захисту прав виключно щодо  інвесторів, що доцільно більш чітко відобразить у діючому законодавстві України.  Проте ні ЦК України, ні ГК України  не встановлюють, що інші способи захисту прав інвесторів доцільно передбачити саме «спеціальними» нормами права у сфері інвестиційної діяльності. Це уточнення є доцільним не тільки для інвестиційної діяльності, а й для інших видів господарювання, тому є універсальним.

Спеціальні способі захисту прав інвесторів передбачено  нормами ГК України, Законами: «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. № 1560-XII [Pro investytsiynu diyal’nist’, 1991, # 47, St. 646], «Про захист іноземних інвестицій на Україні» від 10.09.1991 р. № 1540а-XII [Pro zakhyst inozemnykh investytsiy na Ukrayini, 1991, # 46, St. 616], «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. № 93/96-ВР [Pro rezhym inozemnoho investuvannya, 1996, # 9, St. 80]. Аналіз цих законодавчих актів дозволяє до спеціальних  способів захисту прав інвесторів  віднести: гарантії стабільності умов здійснення інвестиційної діяльності (п. 1 ст. 18 Закону  України «Про інвестиційну діяльність»); гарантії додержання прав і законних інтересів суб'єктів інвестиційної діяльності (п.1 ст.18 Закону України «Про інвестиційну діяльність»); гарантії захисту іноземних інвестицій при зміні законодавства про іноземні інвестиції (п.2 ст.397 ГК України, ст.8 Закону України «Про режим іноземного інвестування»); гарантії щодо примусового вилучення, а також від незаконних дій органів влади і їх посадових осіб (п.4 ст.397 ГК України, п.2 ст.19 Закону  України «Про інвестиційну діяльність», ст.3 Закону  України  «Про захист іноземних інвестицій на Україні», ст.9 Закону  України «Про режим іноземного інвестування»); компенсація і відшкодування збитків інвесторам (п.5 ст.397 ГК України, ст.19 Закону  України «Про інвестиційну діяльність», ст.10 Закону  України  «Про режим іноземного інвестування»); гарантії при припиненні інвестиційної діяльності (ст.399 ГК України, ст.11 Закону України «Про режим іноземного інвестування»); гарантії переказу прибутків і використання доходів від іноземних інвестицій (ст.398 ГК України, ст. 4 Закону  України «Про захист іноземних інвестицій на України», ст.12 Закону  України «Про режим іноземного інвестування»); страхування інвестицій (п.4 ст.19 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Проведений аналіз демонструє, що спеціальні способи захисту прав інвесторів находяться в розрізнених джерелах, а це має негативні наслідки  в процесі практичного застосування, закріплених законодавцем способів захисту прав інвесторів. Тому у спеціальному інвестиційному законодавстві, в однієї статті, доцільно перерахувати всі додаткові способі захисту прав інвесторів, які передбачено спеціальним законодавством.

Всі вищеперелічені аргументи свідчать про необхідність в ст.20 ГК   України після перерахування способів захисту прав, замість фрази: «іншими способами, передбаченими законом» закріпити наступну фразу: «іншими  способами, передбаченими спеціальними нормами права  або  договором».

Застосування способів захисту прав інвесторів на практиці  стає можливим, якщо є  правовий інструмент для їх реалізації. Таким правовим інструментом є правові засобі, що передбачено діючим законодавством України, тому це потребує відображення при визначенні терміну «спосіб захисту прав інвесторів».

Підводячи підсумок доцільно запропонувати, що способи захисту прав інвесторів – це передбачені  загальним і спеціальним законодавством, а також договором заходи для попередження правопорушення, відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і законних інтересів інвесторів, правовим інструментом для реалізації яких є засобі захисту прав. Запропоноване визначення терміну: «способи захисту прав інвесторів» доцільно закріпити  у спеціальному інвестиційному законодавстві України.

Вище викладені пропозиції  мати позитивні наслідки, оскільки по-перше,  нададуть можливість інвесторам захищати свої права способами, які передбачено як загальним, так і спеціальним інвестиційним законодавством, а також договорами, а по-друге, дозволить інвестору в комплексі, в одній нормі права, побачити всі спеціальні способи захисту прав, які  передбачено спеціальним законодавством України про інвестиційну діяльність, а не вишукувати потрібні  норми  права серед непомірної кількості законів.

1.    Підлубна Т.М. Право на захист цивільних прав та інтересів / Т.М. Підлубна; дис. ... на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук за спеціальністю: 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право».  – К., 2009. – 209 с.
2.    Тимченко Г. П. Способи та процесуальні форми захисту цивільних прав / Г.П. Тимченко; дис… на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук за спеціальністю: 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право».  – Х., 2002. – С. 37.
3.    Амельченко М. В. Защита прав субьектов хозяйствования в судебном процессе и в исполнительном производстве: моногр. / М.В. Амельченко. – Донецк: Дельта, 2003. – 196 с.
4.    Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 114.
5.    Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. №  435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356
6.    Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.2005 № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №№ 35, 35-36, 37. – Ст. 446.
7.    Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 06.11.1991 р. № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. –  № 6. – Ст. 56.
8.    Петруня В.В. Проблема ефективності використання способів захисту прав суб’єктів господарювання / В.В. Петруня // Актуальні проблеми держави і права. – 2012. – Вип. 63. – С. 520–527.
9.    Злокоман І.М. Господарсько-правові засоби та форми вирішення інвестиційних  спорів / І.М. Злокоман / дис… на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук за спеціальністю: 12.00.04 «Господарське право; господарське процесуальне право». – Одеса, 2011. – 199 с.
10.    Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11.09.2003 № 1160-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.
11.    Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 р. № 1560-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 646.
12.    Про захист іноземних інвестицій на Україні: Закон України від 10.09.1991 р. № 1540а-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 616.
13.    Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03.1996 р.  № 93/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.

REFERENCES:
[1] Pidlubna T.M. Pravo na zakhyst tsyvil’nykh prav ta interesiv (The right to the protection of civil rights and interests) / T.M. Pidlubna; dys. ... na zdob. nauk. stup. kand. yuryd. nauk za spetsial’nistyu: 12.00.03 «Tsyvil’ne pravo i tsyvil’nyy protses; simeyne pravo; mizhnarodne pryvatne pravo».  – K., 2009. – 209 s.
[2] Tymchenko H. P. Sposoby ta protsesual’ni formy zakhystu tsyvil’nykh prav (Methods and procedural forms of protection of civil rights) / H.P. Tymchenko; dys… na zdob. nauk. stup. kand. yuryd. nauk za spetsial’nistyu: 12.00.03 «Tsyvil’ne pravo i tsyvil’nyy protses; simeyne pravo; mizhnarodne pryvatne pravo».  –  Kh., 2002. – S. 37.
[3] Amel’chenko M. V. Zashchyta prav sub’ektov khozyaystvovanyya v sudebnom protsesse y v yspolnytel’nom proyzvodstve (Protecting the rights of economic entities in litigation and enforcement proceedings): monohr. / M.V. Amel’chenko. – Donetsk: Del’ta, 2003. – 196 s.
[4] Hospodars’kyy kodeks Ukrayiny: Zakon Ukrayiny vid 16.01.2003 r. # 436-IV // Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. – 2003. – # 18. – St. 114.
[5] Tsyvil'nyy kodeks Ukrayiny: Zakon Ukrayiny vid 16.01.2003 r. # 435-IV // Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. – 2003. – # 40. – St. 356.
[6] Kodeks administratyvnoho sudochynstva Ukrayiny: Zakon Ukrayiny vid 06.07.2005 r. # 2747-IV // Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. – 2005. – ## 35, 35-36, 37. – St. 446.
[7] Hospodars’kyy protsesual’nyy kodeks Ukrayiny: Zakon Ukrayiny vid 06.11.1991 r. # 1798-XII // Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. – 1992. –  # 6. – St. 56.
[8] Petrunya V.V. Problema efektyvnosti vykorystannya sposobiv zakhystu prav sub”yektiv hospodaryuvannya (The problem of effective use of the remedies of economic entities) / V.V. Petrunya // Aktual’ni problemy derzhavy i prava. – 2012. – Vyp. 63. – S. 520–527.
[9] Zlokoman I.M. Hospodars’ko-pravovi zasoby ta formy vyrishennya investytsiynykh  sporiv (Economic-legal ways and forms of decision of investment disputes) / I.M. Zlokoman / dys… na zdob. nauk. stup. kand. yuryd. nauk za spetsial’nistyu: 12.00.04 «Hospodars’ke pravo; hospodars’ke protsesual’ne pravo». – Odesa, 2011. – 199 s.
[10] Pro zasady derzhavnoyi rehulyatornoyi polityky u sferi hospodars’koyi diyal’nosti: Zakon Ukrayiny vid 11.09.2003 # 1160-IV // Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. – 2004. – # 9. – St. 79.
[11] Pro investytsiynu diyal’nist’: Zakon Ukrayiny vid 18.09.1991 r. # 1560-XII // Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. – 1991. – # 47. – St. 646.
[12] Pro zakhyst inozemnykh investytsiy na Ukrayini: Zakon Ukrayiny vid 10.09.1991 r. # 1540a-XII // Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. – 1991. – # 46. – St. 616.
[13] Pro rezhym inozemnoho investuvannya: Zakon Ukrayiny vid 19.03.1996 r. # 93/96-VR // Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. – 1996. – # 9. – St. 80.