Особливості розгляду справ щодо оподаткування діяльності підприємств в зоні АТО та на окупованій території АР Крим

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду

Епель Оксана Володимирівна

У 2014 році в зв’язку з проведенням антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях законодавець із метою підтримання ліквідності підприємств, які зареєстровані у цій місцевості, запровадив спеціальний пільговий режим оподаткування їхньої діяльності, а також врегульовано податковий режим підприємств, які залишилися на окупованій території АР Крим або отримують звідти дохід.

І. ПЛАТНИКИ В ЗОНІ АТО

Основні серед таких змін для платників податків в зоні АТО внесені на підставі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та є такими:

списання недоїмки;
звільнення від оподаткування за:
- невиконання або неналежне виконання зобов’язань зі сплати єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ),
- за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті,
- за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Водночас у практичній діяльності непоодинокими є випадки неправильного застосування вищезазначених податкових режимів як платниками податків, так і податковими органами, що надалі призводить до відповідних судових спорів.

Найпоширенішими причинами виникнення спірних правовідносин стає неправильне тлумачення норм податкового законодавства в частині визначення сукупності правових підстав для застосування відповідного режиму оподаткування.

Так, для звільнення платника від відповідальності за невиконання ним зобов’язань зі сплати ЄСВ, за користування земельною ділянкою, за порушення строків розрахунків в іноземній валюті необхідною є одночасна наявність таких умов:

Підприємство повинно перебувати в зоні проведення АТО. Перелік таких територій визначено відповідними Розпорядженнями КМУ (від 30.10.2014 р. № 1053-р, від 02.12.2015 р. № 1275-р), які прийняті на виконання Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

При цьому слід зазначити, що податкові органи подеколи не визнають за платниками право на використання вищезазначених податкових пільг, посилаючись на те, що Розпорядження КМУ, на підставі якого відповідний населений пункт, де знаходиться підприємство, було віднесено до зони АТО, втратило чинність 02.12.2015 р.

Вирішуючи такі спори, судам слід ретельно перевіряти, яке саме Розпорядження КМУ діяло на час виникнення спірних податкових зобов’язань, враховувати, що 02.12.2015 р. КМУ прийнято нове розпорядження, яким також визначено перелік населених пунктів зони АТО, і, у разі їх виникнення з вказаної дати, перевіряти приналежність платника податків до підприємств, що перебувають на такій території.

Податкові зобов’язання виникли у період проведення АТО. При вирішенні спорів, пов’язаних з вищевказаним пільговим оподаткуванням підприємств в зоні АТО, слід враховувати, що системний аналіз ст. 1 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та Указу Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 надає підстави стверджувати, що датою початку антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року і такий період триває до набрання чинності Указом Президента України про її завершення, тобто й на теперішній час. Тому в разі виникнення у платника, наприклад боргу зі сплати ЄСВ, сплати за землі комунальної чи державної власності, порушення ним строків розрахунків в іноземній валюті, до 14 квітня 2014 року, до нього застосовується загальний режим оподаткування, навіть за умови отримання ним після цього сертифікату ТППУ та виявлення податковим органом таких фактів з вказаної дати.
Наявність у платника сертифікату Торгово-промислової палати України (далі – ТППУ), що підтверджує форс-мажорні обставини.

На практиці податкові органи досить часто не визнають право платника, який перебуває в зоні АТО, на використання відповідних податкових пільг через відсутність у сертифікаті ТППУ відомостей про те, що він виданий саме з метою підтвердження платником його неспроможності (своєчасно або взагалі) виконати певні податкові зобов’язання чи здійснити розрахунки в іноземній валюті.

Однак при розгляді таких спорів слід враховувати, що законодавстом, зокрема Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні», ПК України та вищенаведений спеціалізований законодавчий акт, не передбачає ані права, ані обов’язку ТППУ зазначати у сертифікаті відомості про фінансовий стан платника, а натомість регламентує лише право засвідчувати форс-мажорні обставини. Крім того, податковим законодавством для використання платником його права на пільги вимагається лише наявність сертифікату ТППУ про фарс-мажор, без жодних конкретизованих даних для ДПІ. Тож вищезазначені вимоги податкового органу є протиправними.

Заразом слід враховувати, що подеколи платники через вибіркове тлумачення податкового законодавства безпідставно вважають, що в них є право на використання пільгового податкового режиму лише з підстав перебування в зоні АТО та взагалі без отримання сертифіката ТППУ. Звісно ж така позиція не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки ПК України та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» повинні тлумачитися у взаємозв’язку.

Поза тим, при вирішенні спорів цієї категорії слід звертати увагу на дату виникнення форс-мажорних обставин, вказаних у сертифікаті ТППУ, оскільки саме з такої дати, але не раніше 14.04.2014 р., платник набуває право на пільгове оподаткування як такий, що перебуває в зоні АТО. Якщо ж сертифікатом ТППУ, датованим після 14.04.2014 р., засвідчено форс-мажорні обставини, які виникли до цієї дати, то це може бути підставою для списання податкового боргу платника в загальному порядку, визначеному ст. 101 ПК України та Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 577.

ІІ. ПОДАТКОВИЙ РЕЖИМ ПІДПРИЄМСТВ, ЯКІ ЗАЛИШИЛИСЯ НА ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ АР КРИМ АБО ОТРИМУЮТЬ ЗВІДТИ ДОХІД

Особливості провадження економічної діяльності на тимчасово окупованій території України та інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які перебувають на такій території або за її межами, встановлено Законом України від 12 серпня 2014 року № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

Системний аналіз положень зазначеного законодавчого акту та ПК України дозволяє стверджувати, що:

доходи підприємств-резидентів з джерелом їхнього походження з тимчасово окупованої території оподатковуються як іноземні доходи за загальними правилами ПК України;
юридичні особи, які мають податкову адресу (місцезнаходження) на території вільної економічної зони «Крим», прирівняні з метою оподаткування до нерезидентів.

Тобто фактично до таких підприємств застосовується загальний режим оподаткування.

Одночасно такий платник має право на списання податкової заборгованості як безнадійної, якщо він перереєструвався на материковій території України, однак його податковий борг виник у зв’язку з окупацією Криму, тобто форс-мажорних обставин, які підтверджуються відповідним сертифікатом ТППУ. У цьому випадку до нього застосовуються загальні норми податкового законодавства, а саме: ст. 101 ПК України та Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 577.

Підставами виникнення спорів між платниками і податковими органами з приводу списання податкового боргу як безнадійного у зв’язку з настанням форс-мажорних обставин, окупацією Криму, переважно стає неправильне визначення періоду виникнення боргу.

Таким чином при їх вирішенні належить перевірити, чи виникла заборгованість з дати настання форс-мажорних обставин, вказаної в сертифікаті ТППУ. Якщо ж така заборгованість виникла раніше, то для списання її як безнадійного боргу правові підстави відсутні.

Отже, підбиваючи підсумки, слід зазначити, що особливості розгляду справ щодо оподаткування діяльності підприємств в зоні АТО та на окупованій території полягають у необхідності перевірки одночасної наявності всієї сукупності підстав, необхідних для застосування до платника відповідного податкового режиму (пільги).