Основною метою й завданням надання статусу біженця є гуманітарна допомога, тобто нематеріальне благо». У Львові відбувся семінар з розгляду справ щодо статусу біженця й додаткового захисту
25 жовтня 2019 року у Львові відбувся семінар-практикум «Процесуальні особливості розгляду судами справ щодо статусу біженця й додаткового заходу». Завдяки співпраці БФ «Право на захист», UNHCR Агентства ООН у справах біженців і Національної школи суддів України судді змогли дізнатися й обговорити судову практику щодо оскарження рішень Державної міграційної служби України і щодо розгляду справ шукачів захисту Шостого і Восьмого апеляційних адміністративних судів відповідно, практику БФ «Право на захист» у цьому напрямку.
Одним зі спікерів семінару був Євген Мєзєнцев, заступник голови суду, суддя-речник, з темою про судову практику щодо оскарження рішень Державної міграційної служби України у справах шукачів захисту. Разом із учасниками він дослідив базові нормативні акти й основні положення, практику Європейського суду з прав людини; чи є такі справи малозначними: «З моменту прийняття нової редакції КАСУ сформувалося дискусійне ставлення до питання, чи слід розглядати справи по заявах шукачів притулку у спрощеному або загальному позовному провадженні»; проблематику доказування й шкалу доведення.
Також визначили основні порушення ДМС:
1. Неналежне дослідження ситуації в «третій безпечній країні».
2. Відсутність переконливих мотивів відмови у визнанні біженцем.
3. Неналежне використання стандартів доказування, в тому числі, покладення обов’язку доведення (burden of proof) на шукача притулку.
4. Зневажання принципу «тлумачення усіх сумнівів на користь заявника».
5. Використання нерелевантної або недостовірної інформації про країну походження заявника.
«Основною метою й завданням надання статусу біженця є гуманітарна допомога, тобто нематеріальне благо. Кожна визначена справа – наслідок тривалої людської трагедії. Заявник у цій ситуації є дуже вразливою особою з погляду культури, знань, менталітету та світогляду. У будь-якому разі суддя не повинен керуватися під час розгляду справи особистими міркуваннями на кшталт «справа не заслуговує на увагу. Неприпустимим з погляду закону й статусу біженця є закладення в основу рішення суду міркувань щодо роду діяльності, сімейного стану або можливості інтеграції заявника як підстав для задоволення або відмови у задоволенні позову».