До питання щодо необхідності підписання протоколу про проведення торгів переможцем аукціону

Помічник судді Київського апеляційного адміністративного суду

Молчанова Марина Євгенівна

Укорінення в Україні ринкової економіки та обрання нашою державою курсу на зміцнення економічних зв’язків з європейськими державами сприяють розвитку економічного середовища, включаючи окремі способи реалізації майна, зокрема й аукціон за участю суб’єктів господарювання.

Слід зазначити, що традиційно при укладанні договору за результатами аукціону використовується юридична конструкція договору купівлі-продажу, однак, наразі в Україні процедура аукціонних торгів подеколи за своєю процесуальною та юридичною сутністю наближується до тендеру, на якому укладаються договори поставки. При цьому, процесуальні аспекти проведення тендеру тотожні процедурі реверсивних торгів, яка здійснюється за методом голландського аукціону (за принципом зниження ціни лота) та передбачає кінцевий результат у вигляді укладання договорів поставки, виконання робіт або надання послуг.

При цьому, не залежно від особливостей процедури проведення аукціонних торгів їх результати фіксуються у відповідному протоколі про проведення торгів, складання якого зумовлює дві групи юридичних наслідків: 1) засвідчення факту виконання організатором аукціону (якщо торги проводились із залученням такого суб’єкту господарювання) своїх обов’язків з організації та проведення торгів та факту завершення процедури аукціонного торгу; 2) погодження переможцем результатів аукціонних торгів шляхом підтвердження факту процесуальної легітимності проведення аукціону та зобов’язання переможця укласти основний договір на умовах та в строки, передбачені протоколом.

Водночас, варто зазначити, що в юридичній доктрині висловлюються різні точки зору з приводу необхідності підписання протоколу про проведення торгів переможцем аукціону.

Так, І.С. Петров обстоює позицію стосовно обов’язковості підписання підсумкового протоколу переможцем торгів [1;с.14].

О.О. Бєляєва вважає, що регламентація загального виключного обов’язку переможця аукціонних торгів посвідчувати своїм підписом кінцевий протокол про проведення торгів є недоцільною з практичної точки зору, оскільки одним з різновидів аукціону є закриті торги, на яких ставки робляться в конвертах, а про результати торгів учасники дізнаються шляхом надсилання їм рекомендованого листа. Тому, для суб’єктів господарювання, які беруть участь у подібних аукціонах було б економічно не обґрунтованим забезпечувати явку та особисту присутність їхніх представників при оголошенні результатів аукціону та підписання підсумкового протоколу в разі здобуття перемоги [2; с. 321].

Крім того, як зазначає О.О. Бєляєва, можна навести «екзотичні приклади», коли підсумковий протокол набуває сили основного договору, але при цьому не виключає необхідності укладання ще одного наступного договору. Наприклад, у разі проведення аукціону на право укладання інвестиційних угод щодо об’єктів нерухомого майна, які перебувають у державній власності, предметом якого є продаж самого права на укладання інвестиційної угоди [2; с.326], тобто переможець аукціону сплачує кошти у два етапи: за отримання «права на право» та за набуття права на блага за відповідним інвестиційним договором.

Слід зазначити, що в міжнародній аукціонній торгівлі також використовується юридична конструкція, яка не передбачає обов’язковості підписання протоколу про проведення торгів переможцем. Наприклад, у документації Всесвітнього банку застосовується категорія «оповіщення про присудження контракту», яке складається на підставі підсумкового протоколу, підписаного конкурсною комісією, та надсилається переможцю [3; п. 33 Р. ІІ].

Даний підхід використовується й у вітчизняному праві. Так, з пунктів 7.1, 7.3 Порядку проведення аукціонів щодо доступу до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України для експорту електричної енергії, який затверджено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 08.11.2012 № 1450, та додатку 8 до вказаного Порядку вбачається, що після підписання підсумкового протоколу аукціонною комісією переможцю надсилається повідомлення про необхідність укладення договору про доступ до пропускної спроможності [4; п. 7.1, 7.3].

Враховуючи викладене, вважаємо, що покладання на переможця обов’язку щодо підписання підсумкового протоколу є доцільним лише для реальних аукціонів, які проводяться у присутності претендентів на здобуття права на укладання відповідного договору та передбачають «живу» участь вказаних осіб у змаганні за лот. В інших випадках вимоги стосовно необхідності підписання протоколу переможцем матиме однобічне значення – посвідчення факту зобов’язання переможця щодо укладання основного договору без візування результатів торгів, оскільки останній defacto не спостерігає за процесом торгів, який координується ліцитатором та, в окремих випадках, контролюється аукціонною комісією (комітетом). Тому, питання щодо необхідності підписання протоколу про результати торгів, які проводяться без застосування процедури «живого» торгу та безпосередньої участі претендентів, повинно врегульовуватися в конкурсній документації у кожному випадку окремо, з огляду на специфіку кінцевого договору, тривалість виконання його сторонами своїх зобов’язань і необхідність їх засвідчення попереднім договором, яким може виступати протокол про проведення торгів (зауважимо, що концепція стосовно визнання протоколу про проведення торгів попереднім договором не є загальноприйнятою, однак, підтримується багатьма науковцями: Н. В. Кузнєцовою, Л.Ф. Гатауліною, Ю.В. Шанауріною, О.О. Бєляєвою, Р.Б. Шишкою та ін.).

Список літератури:

1. Петров И.С. Приватизационные торги: автореф. дис. конд. юрид. наук, М., 2005, - 26 с.
2. Беляева О.А. Торги: теоретические основы и проблемы правового регулирования: дис. док. юрид. наук: 12.00.03 / О.А. Беляева. – М., 2012. – 423 с.
3. Инструкции участникам торгов// Standard Bidding Documents Procurement of Goods. The World Bank Washington, D.C. January, 1995.
4. Порядок проведення аукціонів щодо доступу до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України для експорту електричної енергії, який затверджено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 08.11.2012 № 1450.